45.

Пам'ятаєте про карму, що заздрити погано, що заздрість псує карму?

Але ж важко не заздрити. Авжеж? Особливо, коли в тебе все погано, одні проблеми та невдачі, постійна нестача грошей, а навкруги такі щасливі люди... Вони й на вихідні кудись їздять, навіть під час війни, і дитина відвідує всілякі курси, а у вас не те, щоб хоча б за одні заплатити курси для дитини, у вас навіть на їжу не вистачає...

Як тут не позаздриш? Як тут не зненавидіти увесь світ та, особливо, причину-винуватця безкінечних боргів, який постійно тягне у безмежну нескінченну прірву, яка, здається, не має фіксованого дна... Ніби днища й не існує...

Але дна-то не існує.

Хочеться кричати, але крик німий. Його чує лише той, хто винен в усьому. Чи не чує він... Бо не хоче чуте.

Для оточуючих ти звичайна, яка не ділиться зі своїми проблемами.

А навіщо про них розказувати?

А заздрість сама народжується підсвідомо при всякому випадку, коли у когось щось вийшло хороше.

Стій! Зупинись ненавидіти та заздрити! Цим не допоможеш! Втратиш час.

Те, що погано, вже тверезо ясно.

Якщо припинишся боротися, втратиш свої позиції й провалишся ще глибше.

Придивись до оточуючих та повчись у них.

Нехай вони не опинилися в такому скрутному становищі, як ти, але ж вони чогось досягли.

Зрозуміло, якщо з тебе зняти цей тягар та дати тобі їхні можливості - і ти зможеш досягти та почати жити, як вони.

Але вже маємо те, що маємо... Пам'ятаєте цю фразу?

У вас є вибір: скулити чи продовжити боротися з умовами вашого життя.

Ви можете подивитися, як оточуючі чогось конкретного досягли.

Якщо ви друзі, можете спитати, як у них вийшло.

Може, скоріш за все почуєте їхню історію життя та кар'єри. Я не маю на увазі родичів якихось керівників, яких одразу в тридцять років після двох-трьох років роботи ставлять вже початковими керівниками, яких тягнуть за вуха, все їм розжовують та пояснюють по їхній роботі, а то й взагалі за них працюють, виконуючи їхню роботу.

Просто можна вчитися на чужому прикладі.

Краще не заздрити та ненавидіти, а вчитися у тих, хто досяг успіху.

Це ж перевага: побороти заздрість в собі та вчитися у суб'єкта заздрощів, отримуючи опосередковано інформацію по досягненню мети.

Боріться - поборите. (Тарас Шевченко).

Боріться, намагайтеся перебороти всі перешкоди по досягненню своїх мрій.

Якщо ми припинемо боротися, ми будемо провалюватися у свою прірву все глибше та глибше, не взмозі повернутися до минулих рубежів.

Не витрачайте час та емоції на заздрощі.

Замість зазрощів боріться за своє життя.

46.

Головне - це життя. Родина (сім'я).

А інше - дрібниці.

Наприклад. Я розумію, що навчання - це важливо. Саме навчання, а не оцінки. Діти здають ЗНО, де перший іспит українська мова, після здачі якої допускається дитина до обов'язкового іспиту з математики, а лише після здачі математики дитина здає предмет по вибору. Третій іспит. Може здати і четвертий, щоб було більше балів. Я колись чула, що одна дівчина так здала по вибору третім іспитом англійську, а четвертим німецьку.

Щоб здати ЗНО потрібні знання, а не оцінки. Не треба з дитини робити відмінника, якщо дитині це дуже важко. Добре чи навіть задовільно, на мою думку, теж годиться, тільки би дитина пройшла цей урок, отримала знання та здала його якось. Думаю, краще бути з поганими оцінками, але знати предмет, ніж боятися помилитися та здвонити мамі на роботу з істерикою (чула зі сторони таку ситуацію), бо не виходить щось зробити, тому що дитина панічно боїться помилитися, бо мама дасть прочухана за це. Тобто дитина вчиться на відмінно, але вже стала істеричкою, бо мама зробила її такою через вимагання відповідати високим рамкам. Мама істерить (бо її мати теж вимагала від неї досягнення високих планок, але це щастя та грошей так і не додало, навіть знать), вона передає таку модель своєї поведінки своїй дитині, а та дитина передасть цей образ поведінки своїй дитині. І для чого? Щоб закінчити школу на відмінно, але на лікуванні заспокійливими? Бо дитина вже їх приймає. В даному випадку мати дуже пресує свою дитину, бо, крім ідеальної школи, дитина відвідує ще шість чи меньше кусів, на яких теж треба бути ідеальною та "якщо щось робити, то робити це добре" (слова тієї матері).

В даному випадку в перегонах за ідеальністю втрачається психіка.

Так само і в інших сферах.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато чого перейшло на другий план.

Виразно почало виділятися головне та другорядне, а то й взагалі непотрібне відсіялося.

47.

Часу обмаль. Зайві розмови тільки забирають дорогоцінний час. Його постійно не вистачає.Не треба спілкуватися з ким попало у чатах, коментувати те, що вам не потрібно, бо вам обов'язково відповідять, а вам треба буде це прочитати. А потім ви дасте відповідь-коментар на прочитане, чим ваше прокоментували. А навіщо? Час пройде. Його не повернути. Теж саме з непотрібними дзвінками. Одна справа безперервно розмовляти на прогулянці, хоча все одно, якщо ми сидите на місці, а дитина перед вами грається на майданчику, то замість непотрібної розмови можна щось прочитати або набрати книгу на сматрфоні (я набираю своє книжки будь-де на смартфоні, бо виявляється, що наш розумний мобільний телефон - це карманний комп'ютер).

Розваги, без яких можна обійтись, витрачають наш час. Якщо щось хочеться зробити своє, а на прогулянки виділяється багато часу, то і не виходить зайнятися чимось своїм. Можна знову-таки на прогулянці набирати книги на смартфоні, але ж треба і за дитиною дивитися, щоб з нею нічого не трапилося, та вчасно запобігти чомусь поганому, не даючи наближатися до небезпеки.

48. Якщо не виходить зараз, розтягни у часі, щоб вийшло, спробуй іншим разом, з іншими думками, проживи з цими думками якийсь час, щоб знайти нове рішення та здійснити заплановане та бажане.

Ось ви не знаєте, наприклад, чим продовжити сюжет, можна відволіктись. Наприклад, все одно треба приготувати їжу. Поки готуєте, продумайте на своєю книгою.

Чи, якщо не виходить, відкласти на потім. Повчити, наприклад, англійську. Чи почитати книгу з психології. Погуляти з дитиною.

Заснути з думкою про свою справу чи взагалі перестати про неї думать (про свою справу чи мету).

Якщо не вимагається швидке рішення, то взагалі відпустити це на кілька місяців.

Більше приділити уваги роботі, дитині та вивченню чогось нового (звісно, якщо є час). Я навіть англійську вчу, коли поруч з сином контролюю його дистанційку та періодично пояснюю то математику, то українську, то англійську, то вдаю вказівки,що треба зробити з ЯДС, а син сам потім це робить. Так само з книгами: на кухні вариться щось, син робить шкільні завдання дистанційки, а я ту же поруч з ним за своїм маленьким нетбуком набираю книжки чи редагую їх або роблю обкладинку та розміщую опис для нової книги.

Іноді, якщо розумієш, що щось не виходить, що у вашій запланованій справі немає перспектив чи саме у вас не має способів та засобів (фінансів, часу, здоров'я) для її реалізації, треба це відпустити. Не говорити: "Все! Я більше цим займатися не буду!", а лише зробити перерву. Іноді ця перерва складається в роки... А потім, переосмисливши, чи потрібно це вам, знайшовши нові шляхи, ви беретеся за свою справу з новими силами, новими думками, новими знаннями та з новими вами самими. І робите це знов, але якось по-іншому, бо ви вже інші.

49.

Щось велике неможливо зробити зразу. Природно. Звісно ж. Хтось скаже на мене Кеп (капітан очевидності), звикла до цього. З мене часто хтось конкретний (зазвичай дві-три людини) сміється з цього прикладу, але, коли ці люди звільняються з моєї роботи, то і ці жарти припиняються.

Велику книгу пишемо як мінімум тиждень, три тижні, місяць, а то і калька місяців.

Вивчити мову не вдасться за один день.

Сконструювати ракету тим паче.

Це і так зрозуміло.

Але якщо у вас взагалі немає часу, то тим паче прийдеться навіть просте, що можна зробити за кілька годин, розтягувати у часі, щоб взагалі зробити.

Навіть в кілька етапів напротязі одного дня, бо цілий день або кілька годин поспіль ми не можете собі дозволити витратити на себе.

Буває і так. При чому постійно.

Якщо хочете щось вивчити, в цьому випадку на допомогу приходить онлайн навчання чи самонавчання. Онлайн саме зі записом уроку, щоб один урок тривалістю в одну годину можна було продивитися по 5-10 хвилин кількома порціями, поки ви їсти, поки чекаєте, що щось приготується, а вже паралельно на кухні помили увесь посуд, а братися на іншу тривалу роботу поки не зручно, треба дочекатися закінчення процесу, а потім вже братися за інше. А не їхати кудись, витрачати на це час, домовлятися, щоб з дитиною хтось посидів, потім час на сам урок, потім вже назад додому, також очікування транспрту та ходьба пішки до та після зупинки автотранспорту. І паралельно ви не поставите щось запікати чи варити. Бо відсутні. Та й дитину кожні п'ять хвилин не перевірите, робить вона уроки чи ні.

А при саморозвитку та самонавчанні взагалі теж можна робити паузи тоді, коли вам це треба.

Якщо навіть прочитати підручник з англійської, скоріш за все вийде дуже маленькими порціями, якщо ви дуже зайняті. Але вивчати треба, хоча б по крихтах, бо потім, коли обернетеся на ту межу часу, з якої почали це діло, рухаючись малеееенькими кроками, роблячи велииикі перерви, ви здивуєтесь, скільки ви всього зробили, не маючи на це часу.

50.

Скільки би ви не планували, завжди з'являються події, які ви не очікували, та люди, про яких ви не знали.

путін не очікував, що російськомовна половина України не стане радіти терористичній організації російська федерація. росія не очікувала, що український народ об'єднається та буде захищатися. рашисти не очікували, що весь цивілізований світ підтримає Україну. А весь світ не очікував, що Україна буде боротися та зможе протистояти другій армії світу, яка виявилася другою лише на дистаційній демонстрації сили, а в реальному бою друга армія продемонструвала лише своє гарматне м'ясо та безкінечною жорстокістю й невиконанням міжнародних законів як до полонених, так і до мирних мешканців, ґвалтуючи немовлят, дітей, жінок та старих жінок й чоловіків.

Завжди є те, про що ви не подумали, бо не знали про існування цього, а воно проявилося в реальному житті. Як гриб після дощу.

51.

Найскладніше почати нову справу.

Найскладніші перші сторінки нової книги, яку я почала читати, бо звикаю до манери написання, потім легше.

Найскладніше придумати сюжет та почати його описувати, а потім вже само йде: діалоги, події.

Найкладніше почати розбиратися, що ж у конструкції не так та що хоче від мене цех зі своєю вимогою. А потім, розібравшись, складно почаи креслити, але я вже знаю, що треба зробити, а далі вже я лише продовжую розпочате.

Важко настроїтися піти готувати їжу, якщо взагалі не хочеш готувати, а приходиться це робити щодня.

Якщо почала, то вже продовжую.

Важко почати робити з дитиною складні уроки, які пугають своїм об'ємом, але, розібравшись, розумієш, що там просте, тільки трудомістко.

Починайте свою справу, потім буде легше.

52. "Як я це зроблю? Як мені це зробити? Що зробити, щоб вийшло? Що я можу зробити?" - головні питання до себе на шляху здійснення бажаного, на дорозі реалізації задуманого, на стежині втілення плану в життя та стежці досягнення мрій.

Важливо задавати самі ці питання, а не блокувати своє бажання діяти зневірою у себе та вірою у те, що нічого не вийде.

Треба думати, а що я можу зробити зараз? Що я взагалі можу зробити? Що мені зробити, щоб створити потрібні умови? Які перші кроки? Що треба для здійснення своєї мрії? Що я можу? Що вивчити? Про що дізнатися? Як взагалі реалізувати заплановане?

Відкидайте свої логічні страхи, що у вас нічого не вийде. Та пробуйте й робіть перші кроки, за ними другі, які відкрилися після перших спроб та які дали повштовх третім крокам, а ті треті кроки створять умови для четвертих кроків й так далі.

53. У сварці дізнаєшся про себе "правду" (що думають про вас)

54. Якщо хочете дізнатися, що про вас думають, - посваріться з ними: скільки нової "правди" відкриється, самі здивуєтеся тому, чого ви про себе не знали.

Ой скільки бруду вилівається на нас, коли ми з кимось сваримося! Тоді наші кривдники чи ті, кого ми скривдили (чи взаємно) не соромляться та говорять нам у вічі усе, що вони думають про нас. Якщо ми не керівники та не довели свою жертву до меж, бо керівникам все-таки не все висказують, щоб не втратити роботу, якої і так не має в країні.

55.

Якщо придивитися, якщо хочеться знайти... якщо хочеться придивитися та знайти, то можна у всьому знайти щось приємне, корисне чи потрібне, важливе, таке, що дає користь.

На брудній поверхні можна намалювати гарний малюнок, сфотографувати заради жарту. А потім брудну поверхню протерти, щоб вона була чистою.

Насправді, коли ми бачемо калюжу, ми можемо сприймати її лише як калюжу, а можемо... придивитися під кутом та побачити гарне, мальовниче, чітке відображення навколишнього світу.

Так у будь-якій справі.

Ненавидиш приготування їжі - можна віднестись до цього, як до можливості подумати про своє, зробити щось руками, щоб заспокоїтись (а дія руками, відомий науковий факт, заспокоює, але не тоді, коли треба приготувати, а нічого не встигаєш, бо тільки закінчила дистанційні уроки з дитиною, скупалася, дитину скупала, вклала її спати, а вже дванадцять годин ночі, треба ще м'ясо різати та варити, можливо й телятину, кілька годин витративши на це, а через кілька годин треба вже йти на роботу, тоді точно готування їжі не заспокоює, а навпаки виводить зі себе).

Я про те, що у всьому, якщо захотіти, можна знайти позитивну сторону.