Частина №1





  Я прокинувся біля якогось закинутого заводу, той завод був в 10-и метрах від мене, а сам я лежав під деревом.
  Коли я спробував встати ,то мені трішки заболів бік, я схопився за ного рефлекторно, коли бік перестав колоти я підвів руку щоб побачити що на ній, тому що відчув теплу рідину. На руці були невеликі краплі крові. Я трішкі злякався, хоч і побачив, що був перемотаний. Я встав і побачив сумку, що лежала на землі, а зверху був  напис:
( Волинь,місце припасів:
x-23149.  y-2528449. )
Піду пройдусь. Наш головний герой пішов до міста в надії знайти лікарню щоб зрозуміти, що за рана в нього. Але раптом він помітив, як людину в якої згнивше тіло, по якому повзають великі личинки,  пожирає труп людини злякавшись він втік до свого колишнього дому. Чому колишнього? Тому що коли прибіг він помітив сграйку монстрів, шо були схожі на потвору яку він застав за канібалізмом. Сильно злякавшись він побіг в ліс. Натрапивши на якийсь будиночок він постукав, а йому відкрив лісник з направленою на нього рушницею  і почав розпитувати.
(Лісник)- говори ти хто такий, звідкіля?
(Г.герой)- мене звати Андрій мені 24, я з Мухосранска. Можете розказати що зробилося з людьми? І яке зараз число?
(Лісник)- сьогодні 29 червня, якась зараза ходить, перередається через укус, стоп… А що це за рана на тобі?!? Цеж ті створіння тебе вкусили!
Ану розмотуй бинт! А то застрелю!
(Г.герой)- так добре, розмотую.
Перших два мотка йому давалось зробити легко, але потім зусилями він переборов біль і розмотав, там була кругла рана, яка була на вигляд розкулупана, рана від кулі. Лісник відчув провину перед Андрієм. І рішив приютити бідолаху пару тижндів.
(Лісник)- все в порядку, рана бачу не начала гноїтись значать її обробили, і витащили кулю бо вона була трішкі розкулупана, а це був признак що доставали пінцетом. Добре, заходь хлопче.
Вони зайшли в ту хатину, там в саморобному камінні який був зроблений з каменю, горів очаг якій передавав в хіжині теплий, приємний комфорт. Вони сіли за стіл на якому були дві глиняні тарілки, кружки з нержавіючої сталі. В тарілках була запечана неочищчана картопля, і в кружках чай з чорниць і голочок хвої. Вони пообідали і пішли на полюваня, а потім в сусіднє село, бо в місті багато заражених тою заразою.
І так вони прожили разом 2,5 місяця.
Андрій зрозумів що деякі навички виживання усвоїв.
Андрій пішов в сторону міста в якому він вперши зустрів монстрів. Він вийшов з лісу йому осталось пройти невелику пусту ділянку в якої не було ні дерев ні кущів тільки трава, а після ділянки була основна трасса яка вела до великих міст. Він по-привичці глянув на право потім на ліво перед тим щоб перейти трасу. Но з лівої сторони він побачів здалека рухаючись по трасі в його сторону два силуети. Андрій напрягся і від угрози достав ніж подарений лісником і заховав в рукав на кофті. Ті люди все блище-блище приближались до Андрія, вже Мона було побачіти що вони їхали на велосипедах. Андрій зрозумів що це його шанс запитати про цих скажених і похожих на людей монстрів, помагав їм лівою рукой щоб вони звернули увагу.
Вони під'їхали і сталася бесіда.
(Велосип-1)- здоров юначе, чому махав?
(Андрій)- привіт хотів розпитати що коїться останні два з половиною місяці?
(Велосип-2)- ми самі толком незнаїмо, лише те що людей заразив якійсь вірус, і при укусіти через деякій час стаєш тою потворою, но іза фільмів і коміксів ми їх називаємо зомбі.
(Велосип-1)- а ти ж тут раніше жив?
(Андрій)- так, а чому питаїш?
(Велосип-1)- а тоді легше буде, біля стадіону не ходи там оселилась групіровка мародерів, вони забарикадували входи на стадіон і живуть там, там 30 людей. В них є небагато вогнепальної зброї, а більшість населення використовують саморобні коп'я.
(Велосип-2)- і ще є одна недружелюбна група яка стоїть около 15 людей, оселилась в суді.
(Андрій)- дякую вам. Ну я рушаю надіюсь зустрінемся!
Вони попрощались і пішли своєю дорогою.
Андрій зрозумів що міг бути в живих його товариш Михайло, і сразу начав згадувати всі дороги які вели до його друга щоб іти по мало людним дорогам, тим самим уникнути зустрічі з зараженими. По дорозі йому зустрілась машина, він підійшов озирнувся шукаючи власника авто, некого незамітивши він начав обшукувати транспорт в надії найти щось корисне для подальшого виживання в цьому новому світі. В бардачкові патрони, потім коробку біля них на якій було написано 9mm. Андрій підрахував патрони і їх було 13 штук. Порившись в багажнику він найшов невелику сокиру яка була розміром по локоть Андрію. Він подумав що в кожного водія має бути аптечка. Він оглянув дверь біля крісла водія і найшовши на поличці аптечку. Він сразу відкрив подивитись що там є і якій в неї термін придатності.
Він найшов там:
1)жгут-1шт.
2)бінт еластичний-2шт.
3)бінт простий-5шт.
4)йод 60мл.
5)знеболююче 5табл.
6)вата
7)ножиці, пінцет, резинові перчатки.
Андрій вирушив далі до свого друга. Йому треба було перейти через парк, но там дерева і погано видно заражених.
Андрій присівши пішов чім бистріше щоб його не почули. Через 10хв Андрій зміг пройти парк, но йому оставалось пройти небагато. Підійшовши Андрій не заходячи на участок озирався немає там тих потвор. Переконавшись що їх немає він зайшов на подвір'я і пішов оглянути вікна дома і гаража, це всі споруди які були. Андрій через деякий час переконався що немає некого в гаражі і підійшовши під дверь начав скребсти норм по землі. "Привіт друже це я Андрій, підійде до гаража я тебе там жду, но сьогодні 13/6/2022 через день я попливу до острівка ти розумієш де це" А потім постукав в дверь три раза.
Андрій поступив дуже розумно і обережно, бо в будівлі міг бути заражений і напасти з ненацька. Андрій пішов обшукувати гараж на випадок коли Міша мертвий. Вже вечеріло Андрій зголоднів но їсти нажаль не було, тому він продовжив обшукувати гараж, він найшов молоток, цвяхи близько 100шт, міцну мотузку 10м, хрестова викрутка, коробку сірників і біля неї якраз лежали шурупи 20шт.
Андрій поклав це все в свій рюкзак якій він найшов коли проснувся з пулею в животі. Андрій взяв картонну коробку розірвав, посилив під себе і ліг спати но заснути деякий час не міг бо думав як поступати далі, як добувати їжу, що він буде робити на тому острівцю, як ефективно боротися з зараженими, як оборонятись від них. Но Андрій всерівно надіявся що його друг все таки живий. Андрій заснув.
Проснувшись він відкрив гараж і направився помало до надписі яку він написав, там не було слідів. Він постукав в дверь і апять пішов до гаража, начав помалу збиратись і думати що він буде робити на острові. Зібравши речі Андрій останній раз постукав в двері і вікно, і пішов з двора.
Андрій прямував до озера яке було від нього в сотні метрах. Прийшовши він підійшов де були дерева і начав рубати колоди які б підійшли б для плота, він мав переплевсти до острова, бо на озері був по середині острівець. Коли плота був готовий він насобирав ще невеликих палок які б підійшли б для каркасу палатки, а кришу він зробить вже на самому острові. Припливши він сразу почав досліджувати той острів, в той самий час він думав про те як він буде добувати їжу і воду для подальшого виживання,  з водой була непроблема треба були лише 2 бутилкі, одна велика 5-и літрова, а інша 2-ух літрова. важко об'яснити як зробити той обеззаражуватель, но він робить по принципу випаровування чистої води і накопичення тої води в іншій посудині. Но нажаль він би довго робив, но коли дати дополнітєльне тепло то він буде бистріше випаровувати чисту воду.
Тепер був не менш важливіше питання, їжа. Вона не може бути безкінечна як вода.. Її буде набагато важще здобути і тим самим треба буде її економити. А здобути її можна охотою, рибалкою і шуканням в місті. Андрій розмістив саморобну палатку і розпалив вогнище. Ліг спати так і оставшись голодним. Проснувшись Андрій ще раз пішов обшукувати острів щоб знайти якись з'їдобні ягоди. На цей раз він найшов трішки щавля і чорниць, погано поївши він трішки позбавився відчуття голода. Потім Андрій відправився до міста в пошуках припасів. Він переплив до берега і відправився до міста, він згадавши що недалеко є продуктовий магазин і пішов туди. По дорозі він взяв сокирку в руки щоб відразу зреагувати на атаку зараженого. Йому треба було пройти по трасі де має бути транспорт. Потім йому треба повернути і пройти 200м. прямо і ти наткнешся на магазин.
Андрій пішов по трасі і подумав що не погано було б провірити но не багато, бо він дуже голодний. Він пішов до першої машини і найшов там: ніж, туалетний папір 3шт. запальничку, пластикова каністра з бензином 3л. снікерс.
Андрій був радий снікерсу, він з'їв половину хоть і не наситився. І рішив обшукати ще одну машину, тільки машина була поліцейська, він знайшов:
Пістолет беррета якій стреляє 9mm кулями, аптечка першої допомоги, кулі 9mm  11шт.
Він ще найшов два трупа поліцейських, на них були бронижилети і розгрузки. Андрій взяв це все і заховав недалеко від траси в лісі, бо нести з собою було нерозумно, він тільки взяв пістолет і кулі до нього і відправився далі до магазину, прибувши він заглядував в вікна мріявши не побачивши заражених, но він побачив лише одного, він начав згадувати фізіологію і анатомія людини в мрії згадати місце в яке можна вбити з першого удару. Андрій згадав про голову, а точніше мозок. Він помало і безшумно начав заходити до магазину, він підкрадався з залу, підійшовши монстр начав помалу обертатись, Андрій перелякалася і врубав сокиру в голову зомбі, він перевів дух, вийняв сокиру яка була вся в крові взявся за кусок футболки трупа і витер сокиру об футболку. І направився збирати всі продукти які не прострочились і можуть хранитись ще довго. Він сразу пішов до відділу з консервами і крупами. Він взяв гречкі, консерв з тушонкою, макаронів, консерв з кашами, вівсянку, 3 бутилок води по 2 літра. Він взяв саме основне і ще вкінув трішки солодощів. Він направився назад до острова по дорозі забравши речі які знайшов в поліцейській машині. Прийшовши він не знайшов прив'язано плота. Він насторожився, біля кущів він залишив всю їжу а сам взяв пістолет зарядив його, надів бронижелет на якому була прикріплена запасна обойма, яка була на сщастя повна. Він начав розглядувати острів бо там був пришвартований пліт,  Андрій подумав що це міг бути Міша, але це всього лиш догадки, він рішив зробити ще один плот. Він мав бути більш устойчівий, це позвояло добре прицелитись в непрошеного гостя, він підпливав все блище і блище но всеодно його небачив. Андрій постарався бистро прив'язати плот щоб його не замітили першим. Андрій прив'язав і помалу пішов і раптом він побачів що біля його палатки горить вогнище а там сидить та людина. Андрій тихо підібрався з заду і приставив дуло до потилиці і сказав.
(Андрій)- зробиш різкий рух пристрелю, говори хто такий?
(Міша)- Андрію, не взнав?
(Андрій)- о Міша обернись… Ооо і правда ти, привіт, бачів записку яку я писав?
(Міша)- єслі б не побачів той і не прийшов.
Андрій в глибині душі закричав від щастя що його друг живий. Вони поїли і пішли до вогню бо вже вечеріло.
(Андрій)- як ти думаєш може хвороба передаватись через комарів?
(Міша)- та ні бо п'ють кров вони скоріше за все один раз, но невпевнений.
(Андрій)- давай виспемось і підемо шукати припаси?
(Міша)- а куди?
(Андрій)- напевне ще до якогось магазину а по дорозі до нього будемо обшукувати закинуті машини. Ладно все ідемо спати.
Проснувшись вони трішкі перекусили. І відправились до іншого магазину якій був дальше. Вони пішли в саме місто. По дорозі вони побачили ще машини, але їм потрібно було вбити двох зомбі бо вони були біля машини, Андрій довірив ніж свому другу і розказав куди різати, коли вбивати, як підходити. Вони договорились що підійдуть з заду і Андрій начнеш отщот на пальцях, вони мали начінати тоді коли отщот закінчеться вони підійшли до зомбі і Андрій начав отщот з трьох пальців, три.. два.. один! І разом вони знешкодили заражених. Андрій сказав щоб Міша побистрому обшукав трупи а він піде до одної з машин, коли Міша закінчить хай приступає до іншої машини. Андрій підійшов і начав обшукувати, він знайшов бейзбольну біту, туалетну бумагу 2шт. там ще лежала дуже мала аптечка якраз для вилазок, щоб не тащити з собою багато. Більш він ничого не знайшов. А Міша начав приступати до машини, він там знайшов там цвяхи білля 50 шт. І більш нічого. Вони пішли далі в магазині хтось був ми подивились через вікно це була якась людина, ми рішили зайти і поговорити з ним, ми зайшли Андрій підійшов з залі направив ствол і сказав.
(Андрій)- без швидких рухів обернись і підніми рукі верх для твого ж блага.
(Незнайомець)- так добре тікі не стреляйте!
(Андрій)- ти кім будеш? І де твоє укриття?
(Незнайомець)- мене звати Володя а живу я на закинутій воєнці.
(Андрій)- а тепер зрозумів, не бійся ми тебе вбивати не будемо. Вибач нас…
(Незнайомець)- за що вибачаєтеся?
Андрій взяв пістолет за дуло і вдарив ручкою, магазином пістолета по голові Володі, він відключився. Андрій ще раз сказав вибач, і сказав Міші щоб подивився де знаходяться продукти, а сам пішов до каси знайти бумагу для чеків і ручку. Він знайшов і начав писати: "вибач мене, мені прийшлось тебе вирубили щоб ти б за нами не ішов бо міг побачіти нашу базу, ми тобі оставляємо деякі продукти, прошу не ходи на стадіон і в районний суд, там багато мародерів".
Андрій положив в рюкзак записку, бо коли він прокинеться то сразу полізе в рюкзак провірити чі не обокрали його.
Андрій спитався в Міши де є продукти які нам потрібні? Міша показав йому і вони начали їх збирати: тушонку каші крупи, консерви і більше води бо обеззаражуватель робив помалу. Перед тим як виходити Андрій взяв Володю перетащив за касу щоб його видно небуло і поклав трішки води і консерв.
І вони пішли до оострова