Видалити публікацію?
Тора Бірюк
2023-05-11 10:04:55
В'язень (життя)
Думки вголос, Особисте
Й сидиш така посеред поля й дивишся на гори вдалечінь. Вони так далеко, неначе так близько. Неначе от-от за 5 хвилин повільного, але такого веселого ходу прийдеш, усядешся вже посеред іншого, квіткового поля, й будеш писати вірші. Чекаю того дня, коли мине мій 17й рік, я зберу свій наплічник й понесу всю ношу тяжку кудись вдалечінь. А зараз я в'язень, в'язень грошей, людей, сексу та любові... скоріш би в гори, скоріш би світ-за-очі піти й не бачити нікого. Й провести свої дні один-на-один із собою, із птахою тою, з природою, озерцем. Ох, озерце! Тут неподалік воно є, але воно так далеко... так, дивно звучить. Певно що, взяла б я сигарету, якби була вона в мене. Затягнулася й дивишся як дим за вітром йде, та за кілька хвилин вони зливаються в одне-єдине. От я хочу так само, хочу бути димом, який летить за вітром. Вітром, що нейтралізує, лікує, старе все вбиває. Але поки я - це я, і поки я маю тільки сигарету, яка мене вбиває. А ще я маю озеро, яке десь вдалечі, бо так ліньки туди йти.. дивно, гори за 30 кілометрів, здаються ближчими. За вікном кішки ходять, такі худі, лякливі. Наче хочуть підійти, але щось їм не дає і вони тікають. Ти навіть не поворухнувся, а вони вже тікають туди, куди очі бачать. Відчуваю себе кішкою, але десь глибоко в душі. Боюсь, жадаю йти, але боюсь й тікаю. Від чого то.. нажаль не знаю. Дивишся на минуле - тікаєш, дивишся на майбутнє - тікаєш кудись, а куди.. хто його знає, все одно наздожене. Дивишся на теперішній час - а вже й тікати нікуди, і ти просто сидиш, сидиш в роздумах, що ж буде далі. Сидиш й думаєш, а життя йде, йде безжально, плинно. А коли прокидаєшся, вже занадто пізно..
93