Видалити публікацію?
Тора Бірюк
2023-05-12 13:17:10
Вечірній настрій
Думки вголос, Особисте
Пагорб, ліс, вдалечі косуля. А я сиджу тут наодинці й думаю собі коли то все скінчиться. Думаю, коли прийде хтось до мене, обійме й скаже, що любить мене. А я буду відчувати не метеликів, не буду хвилюватися, мене поглине теплий спокій, відчуття безпеки, безмежного кохання (наголошу, що не закоханості). Але до тих пір мене обіймає хтось, не зрозуміло хто.. ім'я котрого не пам'ятаю, скільки років не знаю. Давно вже не п'ю, не палю, а залежність все ж є. Вона є від тебе, зеленоокого, високого. Не знаю коли тебе побачу, що ти для мене значиш. Та позабула, здається, я тебе. Та річ не в тім. Тиха, холодна ніч. Жінки голосно сваряться, що аж голова тріщить. Хочеться втекти, засунути голову в пісок, стати зозулею й полетіти за горизонт, до нових висот. Люблю свободу, насправді. Вбиває те болото, вбиває вічний галас, гамін. Люблю їхати рано вранці автобусом й дивитися на кукурудзи поля, в той час як сонечко лагідно омиває промінням моє бронзове тіло. Це єдина пора дня для мене, коли сонце не вбиває. Інколи відчуваю себе тим сонцем. Та хіба я така? Хіба роблю боляче бажанням зігріти? Певно що, але не мені мене судити, Бог то зробить. Тополя хилиться все нижче й нижче, інколи здається, що вона нарешті тягнеться вгору до синього неба й розмовляє з пташками, що сіли перепочити на її вітках, та то лише ілюзія. Тополя хилиться все нижче, листя стає пожовклим і здається, що вона вже плаче.
103