Їх тримали, десь, у якійсь будівлі схожій на в'язницю. "Але ж ми не в'язні чого нас тут тримати" - все частіше почала міркувати головна героїня. Вона почала щось підозрювати. Їх недарма там тримають. Тут діються незрозумілі речі. Не дозволяють бачитися з близькими і виходити за огорожу, яка охоплювала весь периметр.  Тих хто взагалі не слухався і яких не могли тримати під контролем, навіть не випускали надвір, щоб помилуватися сонячним днем, послухати спів птахів і просто відпочити від замкнених камер.

Коли підозри Вел посилилися, вона вирішила втекти звідси разом із Шарлотою. Ідучи, вони побачили Молодшого, який лежав на зеленій траві і просто насолоджувався чудовим днем.  Вони схопили його за руку і почали тягти.  Тут під'їхали військові і почали забирати Генрі, він почав опиратися, тоді вони вистрілили в нього.  Вел почала кричати, що вони не мають жодного права стріляти по нас.  Що хоч Генрі і сидів раніше у в'язниці, він знайшов свій сенс життя саме тут, що він змінився, і він став зовсім іншою людиною. Шарлотта почала забирати її, щоб та не натворила дурниць і не зірвала їх план.  Молодший і Шарлотта сіли на мотоцикл, на якому приїхали військові та довго не думаючи швидко поїхали через відчинені ворота. Вел почала бігти з усіх сил, щоб встигнути вибігти з цього пекла. В останній момент Вел проскочила  вже через майже замкнені ворота. Вона почала бігти світ за очі, через їх втечу за ними пустилася погоня.  Вона бігла по дорозі, потім побачила поле і почала бігти по ньому, в ньому хоч і не безпечно, але все ж таки більше шансів, що її там не знайдуть.  Добігши до якогось селища вона почула що хтось за нею йде.  Дівчина вирішила сховатись за рогом одного будинку і спробувати відірватися від них.  І тільки замахнувшись на переслідувача як вона побачила що це Шарлотта та Молодший.  Від радості, що з ними все гаразд, вона з усіх сил обійняла Молодшого. Друзі вирішили зайти в один із будинків, щоб хоч трохи перепочити. Зайшовши в один із будинків вони почали оглядатися і побачили дівчинку, яка була зовсім дитиною. Злякавшись що вона може закричати та розкрити їхню таємницю вони почали заспокоювати її, що вони не завдадуть їй шкоди.  Але на подив вона відреагувала на них зовсім не так, як вони очікували, вона вирішила допомогти їм.  Дівчинка запропонувала їм їжу та води.  Увесь цей час Вел зовсім не випускала руку Молодшого.  Поївши, попивши води вони віддячили дитині та коли збиралися йти вони побачили що один з сільських робить обхід.  Так як це було маленьке селище далеко від міста, люди вирішили самостійно охороняти свої будинки і кожен по черзі робив обхід щоночі.  Вел з Молодшим, встигли сховатися під столом, сиділи тихо і не висовувалися. Шарлотта не встигла ніде сховатися. Її спіймали і кудись відвели.  Злякавшись що вона може їх здати вони вирішили до ранку просидіти у цьому будинку, а потім на світанку тікати.  Заснувши в обіймах хлопця, тільки сонце зійшло, прибігла дівчинка і почала їх будити.  -Вам час йти, вже ранок.

Тікаючи  із селища, їх помітили і їм довелося розділитися.  Не знаючи де Молодший, Вел сильно за нього переживала.  І майже дійшовши своєї мети, вона могла викрити цю злочинну організацію, дівчина вирішила піти назад і знайти хлопця до якого на диво вона почала відчувати щось дивне, вона почала переживати за нього і думати чи все з ним в порядку, чи зміг він втекти. Вел не знала де він може бути, і тоді вона вирішила піти туди де їм довелося розділитися, в будинок маленької дівчинки яка допомогла їм.  Прийшовши до неї вона побачила, що у дворі ходять її батьки.  Дівчина попросила покликати їхню доньку.  Тільки та почала розповідати, що з ними сталося, як її перебила дитина і сказала, що допоможе їй сховатися на день, а вночі вона повинна буде піти.  Вона дала їй флягу і нічого не пояснивши вона провела її в хлів і сказала дочекатися вечора.

"Нам довелося розділитись, але не переживай ми ще з тобою побачимось.  Я знайду тебе та допоможу тобі.  Я готовий заради тебе на все, я ж наважився втекти з цієї в'язниці з тобою, а тепер я зроблю все, щоб знайти тебе знову" - думав Молодший тікаючи.  І цю думку перервав гучний постріл із рушниці.  Після чого він відчув як ліва рука почала пекти, і почав відчуватися жахливий біль.  Але він не міг кричати що б не видати себе.  І чуючи: "Одного підстрелили, він далеко не піде, шукайте". Не знаючи куди йти він пішов до маленької дівчинки.  Вона провела його в хлів і сказала, як буде можливість, вона допоможе йому з раною, але зараз їй потрібно йти.  Він розмістився на сіні, відірвавши шматок від футболки, щоб хоч якось перев'язав рану.  Через деякий час він почув, що хтось намагається зайти. Молодший сховався за двері і як тільки невідомий переступив поріг, він вирішив, що краще буде напасти на нього.  Напавши він побачив що це Вел.

- Молодший?  Що ти тут робиш?  Що в тебе з рукою?
- Нічого страшного, просто подряпина.
- Тепер зрозуміло навіщо вона дала мені цю флягу.  Що б я тобі допомогла.

Вел почала знімати стару пов'язку та  побачила що там не просто подряпина, а в простріленій руці застрягла куля.  Зтиснувши руку Вел у своїй руці від болю, хлопець на силу стримував себе, щоб не закричати.  Діставши кулю та заливши в рану спирт, Молодший з останніх сил себе стримував.  Через тонкі стіни з дощок та щілини між ними, Вел почула, що хтось розмовляє поблизу.  Перев'язуючи рану хлопцеві, вона побачила, що він уже не може триматися і ось-ось закричить від болю і видасть їх.  Розгубившись і не знаючи що робити, вона поцілувала юнака.  Той від несподіванки забув про все.

-Вибач, я не повинна була ... Тільки вона сказала і не встигнувши домовити те, що хотіла сказати, він схопив її за волосся і почав пристрасно цілувати.  У пориві пристрасті вони почали знімати один з одного одяг.  Забувши про рану, де вони і в якому становищі вони перебувають, молоді люди подалися спокусі, забувши про час.

Тікаючи вночі із селища вони зуміли вкрасти зовсім старенький автомобіль. Вже вмерла остання надія, що він зуміє завестися, але на диво в останній хвилі він все таки завівся. Молоді люди їхали швидко та не оглядалися. Коли вони вирішили встати на узбіччі щоб хоча б пару хвилин перепочити до них під'їхав якийсь автомобіль. Їх було двоє. Два незнайомі юнаки запропонувли Вел і Молодшему поїхати на їх автомобілі. Вони попрямували до автівки. Перший сів за кермо, а інший поруч із ним. Дівчина запідозривши щось не ладне штовхнула юнака та покивала головою, коли той попрямував сідати до їх авто. Молодший глянувши на Вел зрозумів що та збентежена і не збирається їхати разом із незнайомцями. Тоді юнак промовив: "Ми краще поїдемо на своїй автівці, а ви їзжайте на своїй". В цей самий момент той другий, що всівся на пасажирське місце знервований вискочив із машини та промовив: "якщо ви не хочете їхати нашим авто, в такому разі усі разом поїдемо вашим", та швиденько сів на заднє пасажирське. Молоді люди здивувалося ще більше. Перший заглушив автівку та наказними жестами показав молодим людям, щоб ті також сідали у середину. На що дівчина знову спробувала делікатно натякнути незнайомцю, що вони не бажають продовжувати шлях разом та сказала: "Ми можемо їхати порізно. Ви окремо, ми окремо". Молодший підтвердив її слова та сказав що погоджується із своєю коханою та немає такої потреби їхати разом. Хлопці стояли трохи ближче до автівки, а Вел трохи далі. І в той момент коли юнак промовив ці слова незнайомець просто вдарив його. Від несподіванки Молодший ледь не впав, втримавшися за дверцю, яку одини із невідомих відчинив наказуючи закоханим туди сісти. Тоді почалася бійка. Вони почали бити один одного. Дівчина глянувши на того іншого, який просто сидів та спостерігав за цим усім. Вел як герой з великої літери кинулася рятувати коханого вдарила нахабу з заду. Той знервований та злий кинувся на неї.  Та нічого не в змозі збагнути вже лежала на землі, а він сидів на ній та просто бив. Тоді він вийняв два ножі та замахнувся на дівчину. Вона лише встигла зловити їх обома руками та стиснути у долонях. Вел побачила коханого, який хотів врятувати її та за ним з'явився силует, який хотів вдарити його. Але жінки маленькі супергерої, які знаходять в собі сили завжди коли потрібно та тоді коли ніхто того не очікує. Так само і наша головна героїня напівпритомна, з двома ножами в руках знайшла в собі сили та зуміла попередити Молодшего закричавши: "З заду!". Побачити що відбувалося далі вона вже не взмозі. Залита у власній крові вона відчула як тіло у сто кілограмів звалилося поруч та в неї з'явилася можливість відпустити ці кляті ножі. Після чого втратила свідомість.