20.06 Мені здається, що я їду зглузду. Я не можу ні з ким цим поділитися, тому я буду ділитися з тобою. Я зустрічаюсь з одним, а з голови не виходить зовсім інший. І я не знаю, що з цим робити. Я розумію, ти не дасиш жодної поради, але мені так буде легше прийняти рішення як я маю вирішити цю проблему. 
Якщо я його не бачу мені легко живеться, мене нічого не хвилює. Але як тільки він з'являється переді мною, я починаю вести себе як божевільна. Не розумію чого, починаю хвилюватися. У мене думки тільки про те, як із ним перестрітися, хочаб на хвильку, і зробити вигляд, що він мені байбужий. Я постійно думаю про нього, він не виходить з моєї голови. 
Ці погляди.. я помічаю, як він на мене дивиться. Я пам'ятаю наші діалоги і прокручую їх раз за разом і думаю навіщо він це сказав. У мене багато питань на які немаю відповіді. 
24.08 Сьогодні мене написати надихнула зустріч з В. У той момент думки переповняли мене, але вже цього не пам'ятаю. Я просто дивилася на нього і захоплювалася з кожною хвилиною все більше і більше. І лише після цієї розмови я зрозуміла, як би я сильно не намагалася, я не зможу викреслити його з свого життя. Як би я не намагалася я не можу змусити себе думати, що він для мене нічог не значить. Значить.. і навіть більше, ніж він може собі уявити.
25.08 Після випитої учора пляшки вина, ранок розпочався не дуже добре. Ранкове похмілля протяглося до обіду. На роботі В. подумав, що я не виспалася. Хоча він і не уявляє, що стало причиною мого стану. 
Після обід мені стало легше, і я зрозуміла, що моє вчорашнє перезавантаження завершилося успішно. (Раз у місяць я повинна напитися у хлам, щоб забутися. Перезавантажитися і не думати про нього). Мені не хотілося на нього ні дивитися, ні розмовляти. Страждання, які він завдає лікуються лише алкоголем. 
7.09 Я боюся.. боюся того, що це відчуття ніколи мене не залише. А якщо воно завжди буде мене переслідувати. Від себе не втечеш, так само як від своїх почутів. Як би далеко я не поїхала він все одно буде мене переслідувати. Намагаючись заглушити цю біль цигарками, у мене нічого не виходить. Я змушую себе перестати думати про нього, але нічого не виходе. Я змушую не перестріватися з ним, але нічого не виходе. 
Він приходе у мої сни і уних я щаслива. Я можу його обійняти, поцілувати і я можу отримати взаємність у відповідь. Увісні, але не наяву. Усе щоб я не робила, усе марно. Мені залишається тільки надіятися, що це колись пройде. Я надіюся, бо далі так не може продовжуватися.
10.09 Найбільш дивне, те що я вже почала рахувати дні коли зможу покинути це місто. Навіть якщо це лише на один місяць. Я боюся, адже не знаю, що мене там чекає. Я хочу, навіть занадто, а страх сильніший. Причина, яка переважує усі інші - це він. Мені буде легше, адже ми не будемо бачитися і в нас не буде цих безглуздих розмов на роботі. Наприклад як сьогодні. В. зробив мені комплімент, а я навіть не знала як на це реагувати. Я помічаю його погляди на собі. Тільки б знати, що за ними приховується!
Я покладаю великі надії на цей місяць. Він має мене вилікувати, адже час лікує. Сподіваюся, що сбогодні була остання наша зустріч на роботі. І до мого від'їзду ми більше не перестрінемося. Ще 21 день.. так багато, але якща подумати це зовсім мало.
11.09 Сьогодні я внесла невеликі зміни у свій образ. У мене було відчуття, що змінивши його я зміню почуття всередині себе. Знаєте як кажуть, якщо дівчина розірвавши відношення з коханим міняє зачіску, то вона остаточно посавила крапку у їхніх відношенях. Так само мислила і я . 
18.09. Зранку я не хотіла прокидатися. В. прийшов до мене у сон. Такий реальний.. Я відчувала його поцілунки, його руки на собі. Я була з ним. У його обіймах. Від кожного поцілунку тремтіння проходило по усьому тілу. А його дотики по моєму тілу зводять мене зглузду. Блакитні, як небо, очі охоплювали мене, та не залишали ні на секунду. Серце виривалося з грудей. Моєму хвилюванню не було кінця краю. З кожною хвилиною я хвилювалася все більше і більше. Серце билося у шаленому ритмі, що іноді мені здавалося, воно ось, ще трішки і вирветься назовні. Це могло закінчитися у любий момент. Через кілька хвилин так і трапилося. Усе це, уся моя казка скінчилася. І я прокинулася сама у своєму холодному ліжку.
2.10 Ось і настав цей день, якого я чекала з нетерпінням. Я їду як і хотіла, як мріяла. Я їду поржнею. Одне моє бажання здійснилося - не бачити В. до мого від'їзду. Я не бачила його два тижні і тепер не побачу ще дуже довго. Скілбки б я цого не бачила, але почуття в мене усеодно є. Як би я це не заперечувала, та за ці два тижні я дещо зрозуміла. Зрозуміла що з нього я черпаю натхнення, писати вам.
3.10 Їхати нічним містом, що може юути прекраснішим. Ліхтарі вистроїлися у ряд неначе світлячки. Дозволяючи розглянути кожний сантиметр, який він освітлює. Дивитисяяк каплі дощу спадають на вікно, але як хотілося б їх відчути доторкнувшися рукою до краплин. Дивитися, як автівки мчать на зустріч і у кожного водія свої клопоти, свої думки. Усе прекрасне по своєму.
5.10 Знову пишу для тебе, але скоріше для себе. Я поїхала так далеко як тільки могла, але ти все одно і тут знайшов мене. Я завжди боюся твоєї появи чи то у сні, чи то на яву. Я дуже цього боюся, я боюся зустрічі із тобою,але я так на неї чекаю. ти і уявити собі не можеш цього відчуття. Ця рана яка ніколи ніколи не загоється і нагадує про себе як тільки настає вечір. 
8.10 Заради того щоб побачити його,зуміти дотркнутися до його обличчя, я ладна на все. Якщо кожного разу прийдеться напиватися - я готова. Незважаючи на наслідки. Він знову приходив до мене поки я спала. Знаходячись під впливом алкоголю, він випустив свої почуття у світ. Не соромлячись їх. Давши їм свободу вони могли надіятися на щасливе майбутнє, або ж вмерти на тому самому місці. Без отрути, без фізичного болю. Одни словом я могла ранити його сильніше, ніж зброєю. Але я не зумію завдати йому будь-яку біль, навіть увісні. Ненавиджу такі моменти, коли я кричу у весь голос, щоб не приходив до мене у сон, а він якби не чує і робить усе по своєму. І приносить мені цим радість, яку не повинен приносити. 
11.10 Частина його навіть тут переслідує мене. Увісні, у думках, у кожному перехожому я бачу його. Кожного дня я зустрічаю В. у перехожих. Не знаю що саме, але щось змушує бачити його. Одного разу я навіть обернулася. Хоча прекрасно розуміла, що його тут не може убти, що це не він. Просто дуже хочеться побачити, що саме у цих перехожих нагадує В. 
Не бачивши В. я сьаю все рідше і рідше писати. Мабуть таки правда, він надихає мене.
16.10 Я давно не писала. Я не знаю , що мені писати. Ніщо не надихає мене. За ці дні у мене сталося багато цікавого, але це все не те.
18.10 Сьогодні про провела чарівний вечір. Але він перестав бути чарівним у той момент коли я почала думати про В. Я довго думала та в один момент я зрозуміла, що він відпочиває, йому добре. Так чому я не можу відпочивати без нього?! Чому мої думки зайняті ним? Я хочу мати особисте життя, без його присутності. Життя у яке б він не мав ходу. Але навіть тут він знаходить мене. Можливо це я його знаходжу? Бо не виходить відпустити! Я стримуюсь з останіх сил. Мене рве з середини. Кожна частичка мене розпадається на дрібні частини. Сльози стікають по щокам. Господи, що мене турбує?!
23.10 Вчора я відчула найрадісніший момент за весь час, який я тут провела. Це знову надихнуло мене на нові ідеї, щоб знову почати писати. І знову надихнути мене зумів В. Я й уявити не могла, що можу радіти такій дрібниці. Але завдяки йому мене немов накрило хвилею. Та не звичайною хвилею, якою накриває у відкритому морі. А такою у якій я готова потонути, потонути у морі щастя! Щастям, яким буде просто В.
24.10 Я не думала, що серце може так боліти. Як можна пережити таку біль? Як із нею можна жити і робити вигляд, що нічого не відбувається? Я відчула смерть у тисячу порізів. Моє серце пошматоване, збите з пантелику і не може знайти вихід. Я зрозуміла, що можу втратити його назавжди. Хоча він і так відсутній у моєму житті. Мені боляче від того, що я не зможу його побачити, провести наші безглузді розмови на роботі.
Я хотіла змусити його шкодувати, щоб він страждав та відчув ту біль, яку відчуваю я. В кінці кінців я знову відчуваю цю гостру біль, яку він ніколи не відчує. Я розбита..
Як же наша мрія одна на двох. Не так як його, моя мрія! Написати дійсно щось варье похвали. Я не можу писати без нього. Без В. у мене нічого не виходе, скільки б я не старалася. Знаходячись без його спілкування більше місяця я нічого не написала. У мене не появилося жодної ідеї. У мене нічого немає без нього. Він моє все, він моє натхнення, він моє серце, він моє життя. 
Як тільки у мене з'являються думки, що я не зможу заглянути у його прекрасні очі, зуміти розмішити його, аби тільки побачити його посмішку. Почути безглузді ідеї та розмови ні про що. Серце стискаєть із такою силою, що біль проходе через усе тіло. Очі набрані сліз, не всилах втримати. 
Ніхто дивлячись мені у очі не сказав, що бачить у них божевілля, і ніколи не скаже. Адже божевілля моє проявляєтьсятільки з ним. Воно належить йому так само як і я. Неважливо, поруч я чи далеко - я завжди належу тільки йому. Ти ніколи цього не взнаєш, але я хочу, щоб хтосб це знав: Я кохаю тебе, просто В. 
27.10 Ну привіт! Настане час і ми будемо спілкуватися тільки так. Я буду писати, а ти ні за що про це не дізнаєшся. У тебе складеться враження, що я байдужа до тебе. І ти зможеш бути щасливим. Навідмінну від мене, адже я буду помиратиу ті дні у яких не буде тебе. А це значить це відбуватиметься щодня. Кожен Божий день буде випробуванням для мого пораненого серця. Рани кровоточимуть, а вилікувати зумієш лише ти. 
Ще з першої нашої зустрічі я знала, що це кохання. Знала, але з усіх сил заперечувала це, не могла знайти цьому пояснення. Але тепер я знаю це напевно. І тому я мушу тебе відпустити. І я відпускаю, але не перестаю кохати. Ти залишишся назавжди у моєму серці. Я буду кохати тебе вічно .
1.11 Учора ми провели чудовий вечір. Я плавала у басейні, ниряла на глибину що хватало духу. Моє тіло відпочивало від роботи. Я ні на мить про нього не згадала. Можно було б подумати, що я забулася. Але все не так як здається.. Сьогодні розпочався новий місяць. Можливо і мені варто розпочати нове життя? Без усіляких В. Просто жити та насолоджуватися цим. Як гарно звучить.. 
Звичайно я так не зможу, адже мій день, мій новий місяць, моє нове життя розпочалося з В. Точніше сказати не день, а ніч. Ми зустрілися увісні і це було прекрасно. 
Ми вдвох стояли посеред нічної вулиці. Поряд із ним стояв сам самісінький ліхтар, який легким світлом світив згори на нас. Недавши можливості опинитися у темряві ночі. У тій темряві де дається можливість бісам з середини прорватися на волю, та опинитися на зовні. Дати волю емоціям. 
Невинна посмішка звела його з розуму. І вже нетяявши нічого ми цілуємося з такою пристрастю, що будь хто позаздрить нам. Він стискає моє волосся рукою, а іншою тримає за талію. Я обіймала його. Намагаючись бути ніжною моя рука запускається у його волосся, тоді опускаючи її до обличчя В. рука завмерла в нього на щоці та я заглянула у його очі. Маленькі кроки назад.. і я відчуваю як йти далі нікуди. У туж мить я опинилася у його владі. Платтячко не врятувало мене. Воно піднялося, як піднімається коли дме вітер. І нічого ти з цим не подієш. Він ніжно увійшов у мене і почав задавати свій ритм, свій темп. Я могла лише цілувати його та скиглити. Згодом він просто вибухнув від задоволення. Я підняла голову і той самий ліхтар засвітив мені очі. Від чого я прокинулася. 
7.11 З нетерпінням чекала цього дня. Я з таким хвилюванням йшла на роботу, що не можна передати словами. Я більше місяця була у відпустці. Я так не хвилювалася у перший робочій день, як сьогодні. Я не знала на яку він зміну, і коли я зможу його побачити. Але доля була прихильною до мене. Вона влаштувала нам зустріч у перший день. І завдяки моїй харизмі ми з ним зуміли порозмовляти. В. сказав, що сумував за мною і думав, що я звільнилася. Але я то знаю, що такого не може бути. Він не міг сумувати. Сумують лише за тими кого люблять чи дорожать. А з його сторони цього не може бути. Інше діло я. Я сумувала лише за ним. Найбільше я хотіла побачити лише його. 
13.11 І знову здрастуй! Знову пишу для тебе. Так набагато легше розуміти, що нам не бути разом. Усе болить в середині, серце болить від розлуки. Воно хоче бути поруч із тобою. Хоче обійняти тебе та притулити до тебе. Та сидіти доки не набридне. Тобто сидіти так вічність. Вічність провести з тобою. Ось що прагне моє серце. Як тоді..коли ти проводив мене додому після роботи. Іноді мені хочеться повернутися у той вечір, щоб пережити його знову. А тоді знову і знову. При можливості я б увесь свій час булаб з тобою. І не важливо хороші чи погані хвилини нашого життя. Ти й уявити не можеш скількизначиш для мене. Під час наших розмов ловлю кожне твоє слово та пам'ятаю ніби то вони відбулися учора. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі. Боже, як же я тебе люблю.
23.11 Він запитав мене як я можу одружитися з зовсім незнайомим чоловіком та залишити тут своє життя, поїхавши у іншу країну. Я відповіла, що про таке потрібно розмовляти під пляку чогось алкогольного. Вирівши так і зробити, після роботи ми пішли до нього. У потрібний час розпочалася найцікавіша розмова. 
- Так може ти все таки відповісиш на моє питання? - сказав В.
- Тут на мене чекає лише нерозділене кохання. Тому я тікаю звідсиля. Той кого я кохаю, мене не кохає, а той хто кохає мене, я не кохаю. Ось такий трикутник. А там не буде трикутника, там буде навпаки, він мене кохатиме, цінитиме, можно сказати носитиме на руках. Своїм від'їздом я зроблю щасливими одразу двох людей. Один буде щасливий, що я його не буду більше займати, а інший буде щасливий, що я просто знаходжуся поряд із ним. Усі знайдуть своє щастя, окрім мене. Якщо обирати, між щастям двох людей та нещастям трьох, я оберу перше. Адже мені не дано бути щасливою. Я готова причинити таку біль собі заради коханного - відповіла я.
- Звідки ти знаєш, що він тебе не кохає? - знову запитав він.
- З його сторони повний нуль інтереса до мене. Іноді цей нуль стає чимось більшим. Саме у той момент я припиняю розуміти його дії. Ігнорить значить нічого не відчуває. Така моя позиція. Я втомилася розпізнавати та розуміти його дії. Тому я краще буду думати, що я байдужа йому, ніж те що у нас щось можливе - твердо сказала я. Я продовжуввала нести якусь нісенітницю як він мене перебив сказавши: "Який же він дурень, що відмовляється від твого кохання."
- Що? Що ти сказав? - я не повірила своїм вухам.
- Як би я був на його місці, я зробив би усе, аби ти тільки залишилася. Я бачу, що у мене нічого не вийде, щоб втримати тебе. Втримати тебе зуміє лише він. Так що будемо ми з тобою удвох несщасні. Ти там за кимось, а я тут за тобою.
- Що ти таке кажеш? До очей набігають сльози..
- Ти дійсно його кохаєш. Це відчувається у твоїх словах, очі світляться від кохання. Я таке відчуваю. 
- Ти все правильно сказав, я кохаю його понад усе на світі. Сльози почали стікати по щокам. Очі мої світяться коли я бачу тебе, я б дивилася на тебе усе життя. кохаю тебе, просто В. Уся в сльозах подумала я. Я не можу залишитися з тобою. Я зробила свій вибір, я всеж таки поїду геть звідсиля. Він витер мені сльози, прошепотів "Я кохаю тебе" та поцілував. Але я не зуміла зізнатися йому, що майже увесь вечір ми розмовляли про нього. 
4.12 На цьому тижні ми мали працювати разом. Але я маю прикласти максимум зусилля, щоб по мінімуму перестріватися з ним. Я привіталася та просто пройшла мимо, ніби то мені все рівно на нього. Він же зупинив мене, та щей за руку як я завжди мріяла. Я йду, а він мене хапає за руку і тягне назад, і я вже у його обіймах. Усе було так само, тільки без обіймів, цеж робота все таки. В. сказав, що сумував. Сказав, що буде чекати мене поки я приїду. Усе було мило. Але я не вірю не єдиному його слову. Я дуже хочу повірити, але не можу. 
15.12 Сьогодні я бачила В. з новою дівчиною. Але я не відчула образи чи щось таке, як було раніше.. ні. Я відчула радість за нього. Нехай хоча б у нього буде щастя. Не зважаючи на всі обставини, я все одно продовжую кохати його. Нехай у мене скоро з'явиться чоловік, у нього є дівчина, але це все не відміняє тих хвиль емоцій, які я відчуваю при зустрічі з ним.
Енна кількість днів минуло з нашої останньої зустрічі .. І жили ми порізно. Із соцмережі я стежила за його життям. Так я дізналася про його заручини, весілля і народження первістка. Я живу абсолютно порожнею. Без єдиного почуття до свого чоловіка, який любить мене понад усе на світі. Усе своє життя я віддана і вірна тільки йому. Він так і живе у тому самому місці, я ж все ж набравши сміливості переїхала. Не має у нас спільної дитиночки, як я мріяла. Немає у нас абсолютно нічого спільного. Я по сей день пам'ятаю той єдиний поцілунок, після якого я могла змінити наше життя, але не змінила. Я пам'ятаю усі наші зустрічі на роботі, пам'ятаю всі наші розмови від А до Я. І кожен раз прокручуючи їх у себе в голові, я згадую. Після кожного спогаду сльози зтікають по щокам. Сльози.. від болю, що ми ніколи не зуміємо побачитися. Я ніколи не зумію сказати йому ні єдиного слова. Тільки дивитися на його радісні фото та радіти за нього, радіти його щастю. Щастю якого немає у мене. Пожертвувавши своїм коханням я втратила його назавжди, але зуміла подарувати щастя своєму чоловіку. 
Кажуть, що сни - це спогади з минулого життя. Хоч у минулому житті я зробила правильний вибір і у нас був happy end. Ми були щасливі. У нас був не тільки той єдиний поцілунок. У іншому житті у нас було багато спогадів. Я можу бачити їх щоночі. І щоночі вони різні. В. часто приходить до мене увісні. Навіть спогади з минулого я запам'ятовую, адже розумію - це наші спогади, спільні спогади, що були колись. Це надає мені радості, але в той самий момент засмучує. Це було у іншому світі, у іншому житті, не в цьому. Це життя реальне, не те що юуло хто зна коли. Саме у цьому житті кожен сам по собі.