1
Був теплий весняний ранок. Учні та батьки 5-Г класу збиралися в поїздку за місто. Діти бігали біля школи,а батьки обговорювали їхній перекус.
І ось прийшла класний керівник Наталія Василівна
-Ну що,діти,йдемо до автобуса.
-Ураааа!-закричали всі хором.
Дітей вже ніхто не міг стримати,вони бугли зі всіх ніг. Наталія Василівна потім пів-дороги розказувала чуму не можна перебугати дорогу.
Шлях пролягав через річки,поля,ліси. По дорозі тато Андрія знайшов в інеті,що поряд є гарний водоспад.Батьки з вчителькою вирішили зробити дітям сюрприз,і не сказали про відхилення від маршруту.
-Наталія Василівна,а нам ще довго?- Час-від часу питалися діти.
-Ще трохи потерпіть,і побачите сюрприз.
- А який?
-А нам ще довго?- Питалися діти перебиваючи один одного.
- Так,діточки, заспокійтеся,краще поспівайте.
-Точно давайте "Червону руту"-запропонувала Уляна.
І понеслось,ще 2 години однокласники співали Українські пісні.
І от автобус піїхав до водоспаду. Вьда переливалась різними барвами. Дітям дуже сподобалося. І ні для кого не буде сюрпризом,якщо я скажу,що Ярина і Стас попадали у воду.
А тим часом батьки розстелили коцики недалеко біля водойми і почали готувати обід.
Після обіду однокласники розбіглися хто куди. Деякі грали у футбол,деякі волейбол,а Юля,Андрій,Остап,Уляна і Ярина вирішили вилізти на пагорб,але нікому про це не сказали.
Яким же було їхнє здивування коли біля підніжжя було роздоріжжя. Друзі побігли ліворуч. Вони йшли. Довго йшли.
За розмовами навіть не помітили,як почало сідати сонце. Дійшли до якогось цвинтаря. Діти були не з лякливих,тому було прийнято рішення зайти туди. Вони ходили поміж могил,хоча батьки не раз їм казали,що цвинтар не місце для прогулянок,але ж це діти.
-Оце тут цікаво-Андрій
-Ні,тут страшно-Уляна
-Йдемо краще,ось вже сонце сідає-Юля
-Підтримую- сказали дівчата
І тут раптом падає хрест...
І ось прийшла класний керівник Наталія Василівна
-Ну що,діти,йдемо до автобуса.
-Ураааа!-закричали всі хором.
Дітей вже ніхто не міг стримати,вони бугли зі всіх ніг. Наталія Василівна потім пів-дороги розказувала чуму не можна перебугати дорогу.
Шлях пролягав через річки,поля,ліси. По дорозі тато Андрія знайшов в інеті,що поряд є гарний водоспад.Батьки з вчителькою вирішили зробити дітям сюрприз,і не сказали про відхилення від маршруту.
-Наталія Василівна,а нам ще довго?- Час-від часу питалися діти.
-Ще трохи потерпіть,і побачите сюрприз.
- А який?
-А нам ще довго?- Питалися діти перебиваючи один одного.
- Так,діточки, заспокійтеся,краще поспівайте.
-Точно давайте "Червону руту"-запропонувала Уляна.
І понеслось,ще 2 години однокласники співали Українські пісні.
І от автобус піїхав до водоспаду. Вьда переливалась різними барвами. Дітям дуже сподобалося. І ні для кого не буде сюрпризом,якщо я скажу,що Ярина і Стас попадали у воду.
А тим часом батьки розстелили коцики недалеко біля водойми і почали готувати обід.
Після обіду однокласники розбіглися хто куди. Деякі грали у футбол,деякі волейбол,а Юля,Андрій,Остап,Уляна і Ярина вирішили вилізти на пагорб,але нікому про це не сказали.
Яким же було їхнє здивування коли біля підніжжя було роздоріжжя. Друзі побігли ліворуч. Вони йшли. Довго йшли.
За розмовами навіть не помітили,як почало сідати сонце. Дійшли до якогось цвинтаря. Діти були не з лякливих,тому було прийнято рішення зайти туди. Вони ходили поміж могил,хоча батьки не раз їм казали,що цвинтар не місце для прогулянок,але ж це діти.
-Оце тут цікаво-Андрій
-Ні,тут страшно-Уляна
-Йдемо краще,ось вже сонце сідає-Юля
-Підтримую- сказали дівчата
І тут раптом падає хрест...
Коментарі