- Прошу вибачення за своє запізнення потрібно було розібратись з кількома мишами, я не хотів заставляти вас чекати.
- Прошу не вибачайтесь, я сама лише прийшла.
На кородкий момент Лєйной посміхнувся:
- ну так що? Ви обдумали моє предложення?
- так.
- тоді говоріть прямо, я не розумію натєків.
- ем…
- вас щось тривожить?
- Ні…
- Баксиньєр!
В той же час в наметі зявився чоловік один з варварів:
- Забери з відси меч та голову!
- так.
- стоп що? Яку голову?
Варвар мовчки вйшов з намету забравши меч та мішечок який приніс його король.
- А що ви щось сказали?
- в.. в.. мішку
- можите не продовжувати так в мішку який я приніс була голова.
- г..г..голо...голова?
- та не переживайте вона не когось з вших людей.
- ? Тоді чія?- тихо промовила Дротея.
- сина герцога Вілісямина, з країни Шарон, і також ваш тапер уже минулий наречений.
« тобто там голова мого нареченого Нарілода? Який відправився на батківщину за підкріпленням для Ієрграда?!»
- ви можите не боятись вам я не причиню шкоди
Почувся пронзающий голос з за спини Дротеї. І хтось схватив її за руки, різко обернувшись вона побачила Лейнольда який пару секунд назад сидів напроти неї.
- Як як ви там опенились?
- Просто помітив що ви все більше прчиняєте собі шкоди впиваючись нігтями в шкіру ладоней.
« що це за посмішка? Я не розумію його намірів!»