Король роздратовано відчинив свою блакитну скриньку яка повнилася різноманітними скарбами які він не дуже любив відкривати. Вони нагадували йому про минулі поразки. На вулиці лив дощ він намагався пригадати обличчя шаманки але він був тією частиною її минулого яке вона хотіла викинути. А він активно намагався повернутися два королі одна шаманка.
Шаманка ввійшла всередину зали хотіла набрати води
Що з твоїми очима?- почула вона запитання.
А що з моїми очима?- повторила вона у відповідь.
Вона побачила що він підходить позаду і збирається до неї торкнутися.
Завжди тобі треба все нагадувати.
Вона спробувала розібратися у власних сновидіннях в яких вона плуталася вже не знаючи де сон а де правда. Листки з записами вона старанно ховала, але її сни стиралися і вони могли користуватися цим. Відійшовши трохи вперед вона таки дозволила йому до себе торкнутися. І вона пригадала місце в якому мала знаходитися і куди вона мала йти. Вежа що височіла над прірвою в яку вона от от впаде.
Вона перетворилася на птаха який мав злетіти і всередині неї все ще боролися два воїни які не могли знайти потрібної зброї. Шаманка поглянула на орла і полетіла вгору назустріч до небезпеки і до іншого мага який мав з нею зустрітися вже дуже давно.