Розділ 2. Погані новини.
Після того як Вероніка зайшла до будинку вона побігла на кухню і поставила кошик з яйцями на стіл. Ще ніхто не прокинувся. Тому вона зайшла до стайні і погладила кобилу і її чорну, довгу і хвилясту гриву.
—Привіт Міла. Як поживаєш? Як твоє малятко? Я вже вигадала ім'я. Якщо буде дівчинка то назвемо Файлі, а хлопчика то Блезом. Тобі подобається?
Міла привітно помахала своїм чорним хвостиком.
—Бачу, що сподобалося.
Вероніка налила води у миску, насипала корму і підклала свіжого сіна.
Бувай Міла. Гарного дня.
***
—Добро ранку сонечко!!— на кухню зайшла мама.—Бачу ти вже на ногах. І чомусь мені здається що ти як завжди не можеш спати?
— Так. Привіт мамо. Ти ж мене добре знаєш.— вона усміхнулася. А коли тато пішов на роботу?
— Відразу як тільки встало сонце. Зайчику дякую, що допомагаєш мені. У тебе гарно виходить. Твої братик і сестричка знову цілу ніч плакали.
—Їм вже краще?— з надією сказала Вероніка.
— Нажаль покищо ні. — з сумом сказала мама. Тато сказав, що після роботи зайде до аптекаря по ліки. Будемо мати надію — з її очей покотилися сльози. —Ти маєш відпочити. Сходи до лісу і назбирай різних ягід і трав. У тебе це гарно виходить. Подихаєш свіжим повітрям це корисно для здоров'я. Відпочинеш.
— Так мамо. Тільки повернись до обіду.
Вероніка обійняти маму і поцілувала її у щоку. І взяла у руки кошик і побігла до лісу.
—Привіт Міла. Як поживаєш? Як твоє малятко? Я вже вигадала ім'я. Якщо буде дівчинка то назвемо Файлі, а хлопчика то Блезом. Тобі подобається?
Міла привітно помахала своїм чорним хвостиком.
—Бачу, що сподобалося.
Вероніка налила води у миску, насипала корму і підклала свіжого сіна.
Бувай Міла. Гарного дня.
***
—Добро ранку сонечко!!— на кухню зайшла мама.—Бачу ти вже на ногах. І чомусь мені здається що ти як завжди не можеш спати?
— Так. Привіт мамо. Ти ж мене добре знаєш.— вона усміхнулася. А коли тато пішов на роботу?
— Відразу як тільки встало сонце. Зайчику дякую, що допомагаєш мені. У тебе гарно виходить. Твої братик і сестричка знову цілу ніч плакали.
—Їм вже краще?— з надією сказала Вероніка.
— Нажаль покищо ні. — з сумом сказала мама. Тато сказав, що після роботи зайде до аптекаря по ліки. Будемо мати надію — з її очей покотилися сльози. —Ти маєш відпочити. Сходи до лісу і назбирай різних ягід і трав. У тебе це гарно виходить. Подихаєш свіжим повітрям це корисно для здоров'я. Відпочинеш.
— Так мамо. Тільки повернись до обіду.
Вероніка обійняти маму і поцілувала її у щоку. І взяла у руки кошик і побігла до лісу.
Коментарі