Розділ 3. Ліс страхів і несподіванок.
- Дорога в ліс була такою вузькою, що жодною каретою туди не прохдеш. Тільки пішки. І ось по цій дорозі вже йшла знайома нам дівчинка. Вона посміхалася сонцю і хмарам, вітала пташиний спів і слухала, як шумить струмок по якому плавали качки. Та не все було так просто. Вона геть забула, що у лісі є місце яке тутешні називають місцем страхів. Подейкують, що як що там подумати про свій страх то він обов'язково з'явиться в ту саму мить. Та була одна біда саме там росли цілющі трави. І більш ніде їх не було. Тільки там у найстрашніший частині лісу.
Коли вона збираючи і нюхаючи квіти подумала про те, що буде шкода коли несподівано пійде дощ і затопить квіти раптом здійнявся вітер, а хмари почали набиратися водою.
— О ні тільки не це. Я не боюся.
І все стало як раніше.
Раптом у кущах щось зашаркотіло і вона приготувалася бігти. Вона бігла, але раптом зупинилася зрозумівши, що її ніхто не переслідує. І здивовано луплячи очима засміялася. У зеленій траві знаходивяся їжак який був навіть більше наляканий ніж вона.
— Привіт.
Вероніка усміхнулася, а він радісно шмурхнув носиком.
— Ну й налякав ти мене. То це все вигадки. Хоча здається ти теж дуже наляканий. Бідолашна тваринка. Не бійся усе добре.
Коментарі