Біль
Анна Грищенко
(18+)
Нестерпна біль.. Така нестерпна, Що рве з середини, Хочеться так кричати на весь Світ.. Щоб почули, І нарешті ,щоб закінчилося це мракобісся... Щоб ця нечисть, Яка принесла ці жахіття із собою, нарешті відповіла за свої вчинки, Щоб його так рвало і метало, Хай же відчує кожен ворог на собі, Ту біль яку причинив, Невинному люду Хай же всі хто чує, І підтримую цю нечисть , Геть з Землі пішли, Щоб очистилась Земля, Від бруду цього, Яку з Історії пам'ятаємо, І НІКОЛИ не забуваємо... Що тоді 8 років була війна,що зараз вона.. Жах.. Слів не вистачає.. Коли нарешті,всі зрозуміють?? Що Україна, Це там де Люди, Жили,живуть,і будуть жити! Бо Наш Козацький Дух, Непереможний! І хто на неї посягне, Тому життя відбере! Пам'ятай , Україна понад усе! Це наша Батьківщина! Наша Українська мова, Література, Релігія, Кухня, І все що зветься Україна, Бо Вона вільна і така рідна! Автор: Анна Грищенко
2022-10-05 21:22:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Лиш одне можу сказати ,нехай буде кінець цьому і настане світанок миру та перемоги .Слава Україні 💙💛
Відповісти
2022-10-06 07:00:48
1
Інші вірші поета
Вільна Ти хотів її вбити Настав ранок Бережіть в собі людину
Інші поети
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8658
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11352