А я сьогодні бачив як ішли ми внікуди.
Там хтось перерубує нитку й зупиняє нам час.
Я бачив як стурбовано до низу падали люди,
Їх знімали в «ютуб», а не подавали їм руку,
І я би міг стати кимось із тих, та я краще
залишусь в словах.
Я бачив як їхні падали мрії,
Б'ючись об «робота - сім'я».
Я стільки раз в коханні клявся на вітер,
Та не жалів про те, що тут написав,
Тому, що залишався завжди щиро відкритим,
Тільки тут - тільки в словах.
Я бачив як від раку помирали ті люди,
Тільки перед смертю розуміючи ціність життя.
І я бачив як ті, що не встигали прощатись,
Після мовчки стояли над трупом.
І потім це все було у словах...
Я сьогодні в переході чув музику... справжню.
Поки фальшива штурмує плеяди естрад.
Так дивно, любити писати з цього зовсім
Не маючи фарту.
Та коли мене не стане, будь ласка,
Ви напишіть: «він просто втонув у словах».
2018.