ВІРШ САНДРИ МЕЙ:
Ця історія давня. 
Їй не має віку. 
Це історія моя, котра сповнена небезпек.
Вас я прокляну царю й королю.
Прихвоснів ваших, ох як я зневажаю.
Я б'юся за омріяну волю. 
Вона - мій трофей і найкраща винагорода. 
Її я так жадаю, що тисячі зву із собою й вони радо йдуть зі мною. 
Лиш би її хоч раз відчути у своїх руках.
От-от і ти вступиш у бій за свободу!
Гей фортуно ти мені посміхнись!
Бо так давно тебе я не зустрічав. 
Гей, Ніко, ти мене супроводжуй у цій місії важкій!
Бо вже остогидло невільником буть!
Гей, браття, от-от настане кінець нашим стражданням віковим!
На нашому боці фортуна й богиня перемоги.
В нас живе Афіни дух!
Розцвітуть вулиці, зникне беззаконня.
Ти лиш вірь й не сумнівайся! 
Покладемо ми гуртом кінець несправедливості! 
За правду ми борці!
За свободу свою й вашу життя віддать не лячно.
Ми віримо у краще майбуття для нашого краю. 
Й нас не страшать царські мури.
Нам не страшні царські тортури!
Ми не боїмося за свої переконання голову покласти.
Ми - борці за права людські!
Ми - це мрійники, котрі відкинуть реалії цього буття й будуть линути до кращого майбуття!
Ми боремось і в день і вночі за жадану так нашим серцям, свободу!
За волю ми борці й нам не страшні перешкоди на нашому шляху.
Я вам кажу лиш сміливці не злякавшись небезпек підуть у бій. 
Я вам кажу лиш відважні дійдуть до кінця.
Та волю здобудуть у цій боротьбі лиш ті, котрих не зломили тортури вікові. 
Ходімо браття за мною, вас я поведу у бій за свободу.  
Я вам обіцяю її ви здобудете.
Тож ходіть зі мною!
Ми - повстанці!
Ми - революціонери!
Ми - борці за краще майбуття! 
Нас манить волі смак. 
Ми штурмуємо палац!
У кайдани нас вже не закувать...
Ми здобудемо її, коли не собі,то нащадкам, заплативши своїми життями. 
У ваших очах ми бачимо страх та він лиш нас звеселяє. 
А у наших ви побачите лиш хоробрість й рішучість непохитну.
Ви нас прагнули на вік закувать у кайдани й щоб ми мовчали. 
І зізнаюсь по правді,спершу батіг вибивав усю дурість з голови.
Скажу по правді, спершу покарання суворі лякали. 
Та скільки можна жить, як раби безмовні?! 
Скажу по правді ,колись воля здавалась лиш мрією нездійсненою...
Та зараз ми тут зібрались, щоб втілити її в життя! 
Ми не відступимо! 
Ми не здамось!  
Ми голову свою більш не схилимо перед вашими царськими рожами.
Ми накази ваші більш не будемо виконувать.
Бо у нас живе вільний дух, котрий стільки літ придушували та він незламний і непокірний.
То ж підемо у бій смертельний за наші переконання. Бо більше не сила нам мовчать.
Вже несила жить в кайданах.
Більше не житимемо ми в путах надані царем. 
Коли пройде час, коли за нами підуть мільйони, лиш тоді ми зломимо царське беззаконня й сваволю! 
Лиш тоді ми здобудемо омріяну волю для народу. 
Лиш боротьбою ми здобудемо її.
І коли настане перемоги мить, кожен із нас вільним стане!
Ми зламаємо царські закони.
Ми змінено владу й закони! 
Й запанує в наших краях омріяна воля й рівноправ'я.
Нас запам'ятають усі на всі віки. 
Гей, браття, ось й закінчився утисків час й неволі болючий смак!
Ох, омріяно ,воле... 
Гей, браття, сьогодні волю ми здобули та якою ціною? 
Багато хто з нас помер і я знаю це гірко та знайте, що кожен хто з нами боровся героєм став й завдяки вам усім у нас є вона. 
Гей, браття, ми пом'янемо сьогодні всіх хто не з нами й привітаємо нашу перемогу. 
Ось нарешті ти в наших руках, омріяна воля. 
Тепер не буде усіх тих жахіть...
Тепер пануватиме тут лиш добро, яке ми створимо гуртом. 
Гей, Фортуно, Афіно й Ніко, вам мій низький уклін й подяка, що з нами були до кінця!
Віє вітер той самий що завжди, та тепер я відчуваю у ньому перемоги смак.

ХАРАКТЕРИСТИКА:
Назва: Повість про рабів, котрі здобували свободу.
Написаний: 1.11.22р.
Ідея: висвітлення духу незламності українського народу крізь віки. ( тобто український народ завжди був незламний)
Тема: Зображення життя, людських почуттів, емоцій, які спонукали їх до дій.
Головна думка: Волю здобудуть у боротьбі, лиш ті котрих не зломили тортури вікові. ( тобто, свободу здобудуть, ті хто не підкорився
царському гніту й не здався.)
Я його склала лежачи у своїй кімнаті на дивані слухаючи пісню:"Glucksritter" гурту dArtagnan.
(Ви не повірите, тоді ця пісня до мене говорила😅)
Я його склала за більш менш спокійних обставин. ( тоді здається повітряної тривоги не було). Того дня, всі новини дістали...
Я занадто сентиментальна людина та й будь кому було б важко дивитися на руйнації,слухати про попадання ракет.
Тоді був листопад, гарна погода, листя опало, мені хотілось відволіктись від усіх турбот. Я прочитала вірш Володимира Сосюри " Любіть Україну" і згадала про вірш Івана Франка, який дуже люблю – "Гімн". І після їхнього прочитання на мене напала муза й зародилась ідея, а далі пішло все як по маслу. Десь годину писала може більше, бо хотілось написати, як найкраще. Та для мене чомусь час швидко сплив, мабуть, занадто захопилась.

ОЦІНКА ВІРША САНДРИ МЕЙ ВІД МАКСИМІЛІАНА СТЕПОВОГО:
1. Змістове оформлення: Тема вірша одразу з перших рядків сильно чіпляє за душу, піднімає гордість за свій народ і бажання справді боротися за волю та визнання! Сам сюжет вірша цікавий, дуже гармонічно в ньому переплетена історія та деякі персонажі міфології давніх народів! (10 балів)

2. Мовне оформлення: Русизмів я тут жодних не помітив, все написано дуже чітко, гарно та зрозуміло(10 балів)

3. Граматика, стилістика: В плані граматики претензій жодних теж не має, бо як я й казав, все дуже грамотно і файно написано, сюжет описується дуже гармонічно та поступово, емоції з кожним рядком стають все більш та більш запальними (10 балів однозначно!)

4. Кількість слів, попадання в тему: 631 слово. Я вважаю, що авторка дуже гарно відобразила тему, адже зараз дуже важливо піднімати бойовий запал наших воїнів та нагадати через що наш народ пройшов. А у вірші Сандри якраз описується тернистий шлях нашого народу та його внутрішній біль і жага до свободи (10 балів)

5. Висновок: Думки автора відповідають цілковито обраній темі, після прочитання замислюєшся про історію України, її народ, переповнюєшся бажанням побачити нашу перемогу. Автору дуже гарно вдається привернути увагу читача до описаної теми, зацікавити одразу. Цей вірш дуже актуальний, свіжий та цікавий (10 балів)

6. Зв'язність та цілісність: Частини вірша гармонічно поєднанні між собою, історія розвивається поступово від меншого до більшого, емоційна напруга зростає з течією сюжету, жодних дір та стрибків поміж моментами я не помітив, все чітко та зрозуміло написано (10 балів)

7. Ґрунтовне висвітлення: Я вважаю, що в авторській характеристиці власного твору дуже гарно у короткій формі переказано основні моменти вірша, я зустрів в самому вірші і волю нескореного народу, і боротьбу проти царського гніту, все, що було описано, про те я і прочитав! За такий гарний паспорт до твору та цікаву інформацію у ньому(10 балів)

8. Лексичні засоби: Вони у творі дуже цікаво виявлені, особливо мені подобається в деяких моментах архаїчний стиль написання вірша, який так нагадує мені стиль Шевченка, видно, що автор продовжує справу Великого Поета, всі ці слова гармонійно поєднуються із сюжетом вірша, тому я вважаю, що вони на високому рівні використані, відчувається авторська майстерність у словесній грі (10 балів)

9. Оригінальність: Твір мені дуже сподобався, деякі моменти мені сильно сподобалися, як "царські рожі", дуже емоційно та колоритно було все описано. Цей вірш дуже підходить під сучасні реалії, він відроджує українську народну поезію, є її неповторним перлом (10 балів)

10. Характеристика: Паспорт твору написаний дуже в гарній формі, ніби до рук потрапило якесь досьє з видавництва, яке описує твір з усіх боків. Авторка дуже щира  та відкрита у своїх розповідях про те, як до неї прийшла думка про майбутній вірш, гарно оформлено посилання на джерела натхнення! Мені все дуже сильно сподобалося!  (10 балів)

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ:
100 балів (не враховуючи всі бали журі) +100 балів від coffee Content 
+83 бали від Юлії Коник
+100 балів від мене = 383 бали


ВІРШ МАКСИМІЛІАНА СТЕПОВОГО:
Іду я окраїною міста,
Заглибившись у власнії думи,
Аж раптом- у небі загув потужно літак ворожого солдата!
Немов сталевий міфічний дракон,
Він реве, він гуде,
Та по вухам він раз у раз мене болісно
Бив!
Його бока лиснять під промінням гаснучого сонця,
А червонії зірки по бортам як тая кров спахнули враз…
Хто ти, невідомий солдате?
Чому ти вліз в життя мого народу? 
Яка ціль у тебе?
Але немає в нього цілі,
Він, як той дурень клятий,
Коритись сліпо кожному приказу готовий!
Він холоднокровно кнопку натискає,
І по місту, вже небавом, він снаряди випускає!
Здригається нещасная земля,
Заревли від жаху маленькії люди,
Здійнявся потужний вітер дикий,
Немов сама богиня Аґнія розлютилася
На цього ірода, котрий зброю підіймає
Проти власного брата!
Руйнуються будівлі,
Горять красивії парки,
В прах перетворились навіть і міськії арки….
Тяжко-важко на тім клятім світі жити!
Навіщо людям та війна потрібна?
І все воюєте й воюєте через віка,
Але що вам це дає?
Лише марні жертви на шахматній дошці 
Невідомих кровожерливих богів….
Дивився я на теє попелище,
Що на місці міста рідного постало,
І гіркії сльози із очей мені полилися несподівано.
Великий димний слід до неба піднімається,
А невинная людьская кров немов в заграву все вливається
І багряним коліром із нещасною землею вона вітається!
О, Багряная Заграва, що ж від мене криєш ти?
Невже саме твоя поява нам всім війну віщує? 
Але ні, не війну вона мені возвістила,
А враз грімко до мене кликнула:
"Будь незламним,
Не піддавайся ворогу!
Дивись, он там у великіїм степу
Вже вкраїнці крочуть нам всім на допомогу!
Настав і твій час, друже, за рідну землю постояти!
Не бійся зброю підібрати,
Бо не ти на них напав,
А вони в твою країну вдерлись!
І до власної смерті назустріч самі і приперлись!
Але коли ти переможеш клятих ворогів,
Не забувай пацифізмових засад!
Не розпалюй ворожнечі,
Будь вище від тієї колотнечі,
Та краще рідний хліб ти випечи в печі
І з земляками його ти розділи!"
Глипнув я очима на тії слова багряної заграви,
І враз побачив я як зашелестіли степовії мурави,
І в закатньому сонці заблищали автоматнії стволи,
Та заспівав враз весь той степ,
Бо то вкраїнці у пісочній формі 
Вже рятівний наступ тут ведуть. 
Не зчувся я, як і сам до них приєднавсь,
На голові у мене кевларовий шолом,
А в руці новенький автомат,
А з кожного боку- вірний товариш-комбат.
Ми маршируємо разом,
Минаєм враз і околицю містечка,
Спалену вщент підступним ворогом,
І приходимо на рятунок всім нещасним людечкам. 
Залунали автоматні черги,
Роздерли небеса відчайдушні крики
Поранених і тих хто богам душу вже віддав! 
Піднімалась із-за дотів москальская орда
І вперто нас чавила із разу в раз!
Але і ми не простаки- 
Годували їх свинцем,
Щоб не хотілось плідної української земельки жерти! 
Похитнулась клятая орда,
Враз затрусилась вся,
Та й кинулась тікати з міста,
А ми їх гнали 
Та й добивали,
Бо не здавались на наші окрики вони!
Але враз знов загуділо в небі,
Застогнало скрізь-
І виринув з багрової заграви 
Той самий сталевий дракон з червоними зірками,
Мій ворог запеклий,
Руйнівник моєї долі!
"Хлопці, заряджай зенітку!
Зараз підкуримо ту наволоч летючу!" - скричав я враз до комрадів.
І зараз же на місці 
Мої товариші притягнули 
Величезную зенітку.
Ми цілимось,
А дракон все пурхає по небесам,
І з кривавої заграви нам на голови 
Бомби все кидає.
Багацько тут вкраїнців 
Вічним сном в огні спочили,
Та до себе їх пригорнула рідная земля…
Але недовго тому драконові 
Нам смерть на голову нести,
Цілимось, цілимось ….
І ось він у нас в кишені-
БАХ!- пролунав гучний постріл,
І в небі огнянною квіткою той літак постав,
Та й похилився він додолу. 
Впав тяжко, а з нього випав поранений москаль.
Підходимо до нього, а він ще зовсім молодик,
Кров стікає з лиця йому.
"Чому, чому ж ти не здався? 
Чому здоровому глузду не підкорився?
Чому дозволив собі в темноті заблудиться?": 
Питаю я його із жалем в серці.
А він дивиться мені прямо в очі,
Та й каже:
"Я не виноват,
Это все учения!
Что мне сказали,
То я и делаю!
 Думал, что 
Вас от нацистов я спасаю!
Я не виноват…."
Дивлюсь я цьому юнакові в очі,
І невимовний жаль мене охоплює,
Коли я бачу як пропаганда 
Перетворює людину в зомбі,
Що ладна без зазору совісті 
Собі подібних враз винищувати.
Відчув я у собі відразу до цього падшого солдата,
А мій товариш поклав заспокійливо
Руку мені на плече, та й шепоче:
"Піди, перепочинь!
Краще тобі того не бачити …"
І я послухався,
Пішов собі до поля, що колосилося
Ген за окраїною міста,
А за моєю спиною враз пролунав останній постріл,
Як суддя того бою. 
І ось ми йдемо вулицями міста,
А мої товариші несуть торжествено
Український прапор на плечі!
Довкола нас визирають несміливо
Тривожні люди, бо не знають хто ми-
Чи окупанти знов, чи рятівники?
А навіть якщо ми й герої,
То невже ми їх покинемо напризволяще?
Ні, ми тут надовго!
Надовго!
Доки не виженемо останнього з москалів 
І не повернемо миру на ці багатостраждальні землі!
Багряна заграва враз почала згасати,
Зблідла вся, похитнулась перед вітром,
Та й щезла, застогнавши,
А за нею крилось синє вільне небо,
А у ньому радісно защебетали ластівки!
Вони повернулись додому,
Так, як і ми всі!
Це наша земля і ми її нікому не віддамо!
Горделиво на вітру простягся жовто-блакитний прапор,
Та наш офіцер закричав у рупор:
"Місто деокуповане! З поверненням в Україну, земляки!"
І моє серце переповнилось надією,
Що завтрашній мир скоро буде не просто мрією,
А справдешньою реальністю!

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІРША:
Назва твору: Багряна Заграва

Ідея: Підняття патріотичного духу наших славних воїнів та підтримка громадянських людей, що побували під окупацією.

Тема: Контрнаступ ЗСУ
Головна думка: В центрі твору міститься бажання побачити скорішу перемогу наших героїв, повернення всіх територій Україні, засудження агресії окупантів та мрії про повернення нормального життя.

Про складання твору: Я склав цей вірш під час нелегкого життя в окупації, коли мені було тяжко від всіх жахіть війни і крик моєї душі склався в цих рядочках. Ідея вірша прийшла до мене ще влітку, але через відсутність світла я не міг його записати і тому вірш з'явився в електронному виді тільки восени 2022 року. В своєму творі я розповідав все, чому я був свідком, лише завуальував все під образами та метафорами. Літаки справді були, я їх бачив на власні очі і вони мене порядком дістали. Сам образ москальского нападника взятий із новин, де розповідалася про хлопця, у якого батьки були з України, а він переїхав до Московії і почав атакувати своє ж місто, а його спіймали потім і притягнули до відповіді,а він брехав нахабно і я його слова передав у вірші. В творі я закликаю людей вірити в наші Збройні Сили, що вони нікого не кинуть і обов'язково нас всіх врятують від загарбників, бо окупанти дуже сильно брехали всім, хто був захоплений, а коли немає зв'язку і інтернету, коли люди брешуть на кожному шляху легко згубити голову і впасти в депресію. Мій вірш надихає вірити в скору перемогу!

Жанр твору: Солдатська лірика


ОЦІНКА ВІРША МАКСИМІЛІАНА СТЕПОВОГО ВІД САНДРИ МЕЙ:
1) 10 б. з 10. Попадання в тему чудове.
2) 9 б. з 10
В тексті є 2-3 русизми.  Там є й умисні, але в рахунок я їх не брала адже це задум автора )
3) 7. б. з 10.  Я намагалась відрізнити слова для милозвучності від помилок. Та помилки є помилками тому сім балів.  Що правда доводилось декілька разів перечитувати текст, щоб їх помітити.  Адже при першому прочитанні я була в захваті від твору й не зважала на деякі помилки.
4) 10 з 10 кількість слів відповідає умовам участі.
5) 10 з 10 композиція ціла. В ній є все!
6) 10 з 10 сюжетних дір не було. Все було логічно й цікаво.
7) 9 з 10.
Твір темі й головній думці цілком відповідає, але ідея на пів.  І я б до ідеї додала опис тих подій й почуттів людей що були під окупацією. Тому що мені не здається це й вірш підтримкою людей під окупацією. А радше опис...
( Це моя думка)
8) 9 з 10
Все застосовано милозвучно. Але через помилки, русизми й незрозумілі для мене слова наприклад: корчуть, комрадів. Враження від твору ставали слабшими.
9) 10 з 10
Цей твір оригінальний і файний.
10)  10 з 10
В ньому є все: Опис подій, емоції, влучні порівняння, підняття патріотичного духу.
Мені сподобалось.
Твір глибокий й цікавий, а ще він ведеться від ліричного героя, унаслідок чого емоції передаються ще краще!
Я цей твір читала декілька разів, бо кожен раз при прочитанні захоплювалась, тим що хоче передати автор, сюжетом...

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ:
+91 бал від Юлії Коник
+98 балів від coffee Content
+95 балів від мене
+94 бали від Сандри Мей
загалом 378 балів