Глава 1. Давним-давно.
У маленькому містечку, що на заході України є старенька двоповерхова будівля , яка зберіглась повз віки. Колись у ній жило велике сімейство , що складалося з двох дітей , батька та матері та одного дідуся . У цьому будинку ніколи не було тихо .
Дідусь грав на піаніно та вчив свою внучку Ольгу ще коли їй виповнилося 6 років. Дівчинці подобалося грати на піаніно , навіть , більше ніж читати літературні та наукові книжки , які вона так любила. Так, сімейство було не з простих , а заможне. Дітям , як було заведено , шукали тільки найкращих вчителів та репетиторів. В будинку щочетверга завжди проводилися світські вечори зі всіма іншими заможними сім'ями . На яких завжди грав духовий оркестр та інколи дідусь сімейства на піаніно , а коли дівчинка підросла , вона також грала на них .
Люди цього будинку були всі поважними. Їх поважали та любили селяни цього селянського містечка та сусідніх сел .
Селяни завжди проходили до них за допомогою чи просто за порадами . Діти ,цього будинку , завжди гралися з селянчькими дітьми та інколи навчали чогось їх .
Коли дівчинка навчилася сама грати на піаніно , вона грала вечорами для своїх рідних та друзів . Але так тривало недовго - почалась війна , яку ніхто не міг втримати , вона пролила багато крові . Та зачепила нашу сім'ю.
Цьому сімейству загрожувала смерть за те , що вони вели активну політику у містечку , тому їм довелося забрати всі свої речі та утікти у Польщу.
У будинку залишилося тільки піаніно за яким дівчинка буде сумувати , але не за своїм інструментом , а за спогадами , які пов'язані з ним .
Дідусь грав на піаніно та вчив свою внучку Ольгу ще коли їй виповнилося 6 років. Дівчинці подобалося грати на піаніно , навіть , більше ніж читати літературні та наукові книжки , які вона так любила. Так, сімейство було не з простих , а заможне. Дітям , як було заведено , шукали тільки найкращих вчителів та репетиторів. В будинку щочетверга завжди проводилися світські вечори зі всіма іншими заможними сім'ями . На яких завжди грав духовий оркестр та інколи дідусь сімейства на піаніно , а коли дівчинка підросла , вона також грала на них .
Люди цього будинку були всі поважними. Їх поважали та любили селяни цього селянського містечка та сусідніх сел .
Селяни завжди проходили до них за допомогою чи просто за порадами . Діти ,цього будинку , завжди гралися з селянчькими дітьми та інколи навчали чогось їх .
Коли дівчинка навчилася сама грати на піаніно , вона грала вечорами для своїх рідних та друзів . Але так тривало недовго - почалась війна , яку ніхто не міг втримати , вона пролила багато крові . Та зачепила нашу сім'ю.
Цьому сімейству загрожувала смерть за те , що вони вели активну політику у містечку , тому їм довелося забрати всі свої речі та утікти у Польщу.
У будинку залишилося тільки піаніно за яким дівчинка буде сумувати , але не за своїм інструментом , а за спогадами , які пов'язані з ним .
Коментарі