1 випуск. Поезія
Карпяк Софія (@Sofiaa)
"Вид сухих пустель", інтимна лірика
Як осінь холодна,
Чи вітер дикий,
Або дощова вода,
Тепер ти для мене такий безликий,
Чому зникала твоя гострота?
Як хвилі моря шукають вихід
з гострих та різних скель,
Роблю я останній видих,
Я стала видом сухих пустель..
Анна Фролова (@njuta)
"Покинутий храм", філософія
Стоїть у селі вже покинутий храм,
Не чути вже здалеку дзвонів величних,
На службу що кличуть, у ньому життя
Застигло й завмерло, тепер і навічно.
Колись більшовик тії дзвони скидав,
А в храмі він хлів повелів влаштувати ;
Недовго проте свою гордість плекав,
Прийшлось божий гнів на собі відчувати.
Розпався Союз, ми вже вірити вільні,
А храм все стоїть сиротинцем сумним.
Надіється, може почуються співи,
У стінах, що так постраждали колись.
Анна Загарина (@ISCHADO)
Вірш про Україну, філософія
Алими закатами над пагорбами,
Небеса палають ввечері вогнем.
Я люблю ту, що палала з нами,
Що билась за свободу і вночі і вдень.
Мені б хотілось бачить твоє небо,
Про яке так голосно мені кричать.
Я люблю країну, ту, де ти ще не був,
Ту, що добром оздоблює з плеча.
Ще не вмерла Україна, я тобі не бачу,
Покажи мені красоти всі свої.
Хай краще від любові до тебе я заплачу,
Ніж буду проживати без тебе всі ці дні.
Люблю тебе, мов кисень, що ми дишем,
Як воду в пеклі до жаркого дня..
Люблю тебе, неначе щось ти звише,
Мов саме ти Країна є моя.
(близький переклад з російської Анна Фролова)
"Вид сухих пустель", інтимна лірика
Як осінь холодна,
Чи вітер дикий,
Або дощова вода,
Тепер ти для мене такий безликий,
Чому зникала твоя гострота?
Як хвилі моря шукають вихід
з гострих та різних скель,
Роблю я останній видих,
Я стала видом сухих пустель..
Анна Фролова (@njuta)
"Покинутий храм", філософія
Стоїть у селі вже покинутий храм,
Не чути вже здалеку дзвонів величних,
На службу що кличуть, у ньому життя
Застигло й завмерло, тепер і навічно.
Колись більшовик тії дзвони скидав,
А в храмі він хлів повелів влаштувати ;
Недовго проте свою гордість плекав,
Прийшлось божий гнів на собі відчувати.
Розпався Союз, ми вже вірити вільні,
А храм все стоїть сиротинцем сумним.
Надіється, може почуються співи,
У стінах, що так постраждали колись.
Анна Загарина (@ISCHADO)
Вірш про Україну, філософія
Алими закатами над пагорбами,
Небеса палають ввечері вогнем.
Я люблю ту, що палала з нами,
Що билась за свободу і вночі і вдень.
Мені б хотілось бачить твоє небо,
Про яке так голосно мені кричать.
Я люблю країну, ту, де ти ще не був,
Ту, що добром оздоблює з плеча.
Ще не вмерла Україна, я тобі не бачу,
Покажи мені красоти всі свої.
Хай краще від любові до тебе я заплачу,
Ніж буду проживати без тебе всі ці дні.
Люблю тебе, мов кисень, що ми дишем,
Як воду в пеклі до жаркого дня..
Люблю тебе, неначе щось ти звише,
Мов саме ти Країна є моя.
(близький переклад з російської Анна Фролова)
Коментарі