Жанр: вірш
На небі зорі тихо засіяли,
Мов діаманти в темній глибині,
Вони кота у мрії проводжали,
Що сів, задумавшись, на підвікні.
В очах його – глибокі океани,
Сягають неба, де нічна ріка.
І тихо мріє він, немов дитина,
Про вільний світ, де світить зірка та.
Заснув кіт тихо, ніч йому співає,
Зірки над містом сяють в небесах,
Він сонно в сяйво зоряне пірнає,
Як вгасла свічка в темних ліхтарях.
І тиша ніжна крила розгортає,
Лиш вітер шепче в таємничий час.
Кіт в мріях світ далекий відкриває,
А ніч іде, зникаючи для нас.
І ось у сні він бачить берег дальній,
Де хвиля грає зірками в піску,
Там вітер шепче тихо і печально,
І хвилі тихо плещуть на мосту.
І ось, кіт знов сидить, мов спогад давній,
У місті, де пливе глуха юрба,
В очах його – той світ далекий, славний,
Де вічний спокій, чистота й судьба.
Він бачить, як життя тече без межі,
Як час повз нього мовчки проліта,
А в серці зберігає мрії ніжні,
Про зорі, що йому дарує тьма.
Та ніч стирає спомини зіркові,
І день вже на порозі мерехтить,
Але в душі, як в дзеркалі раптовім,
Кіт мрії ті продовжує ловить.
[12.10.2024]