З Кувейта ў Ірак
Дзянiс Батура
Усходняя пустыня, гіганцкая магіла Раскінулася па ўсёй дарозе Для чалавека і аўтамабіля. На спякоце, а не на марозе Тлеюць трупы і метал іржавее. Садзіцца сонца, i цямнее Той злапомны шлях, апошнi шлях з маленькага Кувейта ў Ірак. Мноства чалавечых лёсаў, Пікапаў, танкаў, бусаў Навекi засталіся на той дарозе, На тым замагільным парозе. I не смешна, а проста жах, Бо не расце ні рамонак, ні мак, На Богам забытай шашы з маленькага Кувейта ў Ірак. Асмеліліся крылы чорныя над усходняй пустыняй летаць І пусткі яе прасторныя Сваімі бомбамі таптаць. Яны не глядзелі на сцягі белыя, На тое, што не толькі ваенныя Iдуць па той дарозе праклятай, Бясконцай і няшчаснай з маленькага Кувейта ў Ірак.
2019-12-21 10:53:34
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Foxy Soul
Вельмі моцна напісана... У наш час мала хто піша на беларускай мове, мая павага вам
Відповісти
2019-12-22 07:40:52
1
Інші категорії
Ода Вірші в прозі Радісні вірші Для дітей Привітання Соціальні
Інші поети
Фія
@sofiaaa_k
Edelweiss
@Edelweiss
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
848
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4958