Початок
День перший
День другий
День третій
День перший
Після падіння літака я відповз десь на 10 метрів , і впав . Мені було важко рухатись вперед , виявилось що в мене зламана ліва нога. Я був дуже втомлений і закрив очі , коли я їх відкрив то був вже ранок . Я як можна-швидко знайшов свою напів-зламану валізу , і дістав з неї пов'язку на голову . Було боляче , але я зміг обв'язати ногу .Було десь 9 години ранку , незнаю точно бо мій наручний годинник зламався .Дібравшись до найближчої річки я помив лице .Я був дуже голодний тому , з'їв  якісь сині ягоди. Ледве піднявшись , я потихеньку пішов за течією річки .Річка була не глибока , тому я вирішив перейти на другий берег . Я ступив кілька кроків , по слизькому дну і......
Бурхлива течія , неслася просто на мене! До берега залишається всього два кроки, піднявши ногу - аби швидше дібратися до берега , я підслизнувся і впав .Сильна течія віднесла мене вниз десь на 200 метрів . Я  старався зхопитись за камінь або гілку , але нічого не вийшло ! Причоливши до берега я впав на вогкий , піщаний берег річки!Було вже 12 годин . Я лежав і лежав , до тих пір , поки не побачив у річці свою валізу ! Вона все далі й далі відпливала від мене! Подивившись на небо , я побачив чорні хмари , немов дощові.В мене залишилося пляшка з водою , ніж і нитка.
Назбиравши трохи гілочок та листків дерев , які росли поблизу берега, я зробив невеличке укриття . Дощ почав падати.... Було гарно , але дуже холодно. Десь через 2 години  дощ закінчився. Від синіх ягід які я з'їв зранку, мене почав боліти живіт . Біль була сильна , я не міг зробити нічого . Обідраний до нитки , голодний , мокрий хлопець. Як можна було сподіватись на порятунок? ...думав я. Було 7 годин і я закутавшись в листя тропічного дерева, я заснув.Почувши тріск гілок , я підвів голову і побачив білі очі в густих зарослях джунглів! Мене охопив страх і паніка , діставши з кармана ніж я міцно стиснув його і закричав!

- Єєє хто живиийй !!!!!!!!!
У відповідь я почув тільки лагідне мурчання , .........Тиша......Спокій......Небуло чути мурчання , та й очі десь зникли ! Від страху я не спав цілу ніч! І тільки під ранок стулив очі.
© Kreizi Krei,
книга «Амазонка».
День другий
Коментарі