"Страждальної душі поет"
Я все пишу, пишу, але навіщо?
Яка тут ціль за цим стоїть?
Чи популярності бажаю, а вже можливо і боротьби..
Та ні в житті цього не маю!
Я все тікаю від журби.
Плекає, душить, та шепоче,
Мене тут знищити бажає..
Цей смуток долі, та туги.
І вічності буде замало,
Щоб написати, що хотів.
Лікуюсь музою своєю, вона
все кажи знов мені;
-Ти пишеш твори ці сумні.
Коли вже радість тут настане?
Я помираю від нудьги..
-Пробачте ви мені міледі.
Низко вклоняюсь я вже вам.
Але такий вже я!
Для мене краще думати про вище!
Про бідність, страх, журбу та вірність.
Чим все писати романтизм.
Який для мене, такий дикий..
Ми з ним дружити б не змогли!
І ось пишу уже роками!
Перечитав я класиків чимало,
У них черпаю мудрості мішок.
Та з часом посивівши зрозумів.
В історії, хотів би залишитись..
Щоб через епоху цю пропащу..
Згадали б люди хоч мене.
Що був такий на світі, страждальної душі поет..
Яка тут ціль за цим стоїть?
Чи популярності бажаю, а вже можливо і боротьби..
Та ні в житті цього не маю!
Я все тікаю від журби.
Плекає, душить, та шепоче,
Мене тут знищити бажає..
Цей смуток долі, та туги.
І вічності буде замало,
Щоб написати, що хотів.
Лікуюсь музою своєю, вона
все кажи знов мені;
-Ти пишеш твори ці сумні.
Коли вже радість тут настане?
Я помираю від нудьги..
-Пробачте ви мені міледі.
Низко вклоняюсь я вже вам.
Але такий вже я!
Для мене краще думати про вище!
Про бідність, страх, журбу та вірність.
Чим все писати романтизм.
Який для мене, такий дикий..
Ми з ним дружити б не змогли!
І ось пишу уже роками!
Перечитав я класиків чимало,
У них черпаю мудрості мішок.
Та з часом посивівши зрозумів.
В історії, хотів би залишитись..
Щоб через епоху цю пропащу..
Згадали б люди хоч мене.
Що був такий на світі, страждальної душі поет..
Коментарі