Блог
Всі
Творчість
Новини, Думки вголос, Особисте
Вже невеликий ювілей🎉📠
250 віршів-цифра невелика, тим паче є ще сотня творів, яких ще не опублікував😅
Але у майбутньому буду більше творити, та випускати більше збірників, а також планую розпочати писати повноцінні книги, але це вже інша історія..
Відкриваю пляшку італійського вина🍾 За вас дорогі читачі🍷
5
127
Книги
Всі
Вірші
Всі
"Живемо чи виживаємо?
Живемо у дикі часи.
Тоді коли смерть-це буденність.
Образи, плітки, проклинання,
зустріти такого, нажаль можна скрізь..
Живемо у часи зневіри.
У власні сили, та в інших.
Ми віримо брехні, а правду не знаємо..
Або не приймаємо її.
Живемо у часи зволікання.
Цей страх полонив вже серця..
Перший крок для нас-як останній!
Закриваємо у кайдани творця..
Живемо чи виживаємо?
Питаю я у себе щодня..
Я хочу жити, а не виживати!
Мабуть, забагато, прошу вже я..
0
0
0
"Втрачене кохання"
Один я не зможу, тримати цей світ на плечах своїх..
Без вас, все навколо стає неважливим.
І ріки стрімкі, і гори могутні,
стає все для мене, просто нічим!
Вся магія ранку-стане другорядним..
І все навкруги втратить свій шарм..
Одному мені, не пройти буревії,
яких так чимало, на дорозі моїй.
Зима настає, цей холод нестерпний.
А з вами б я, пережив ці моменти.
Для мене вони б, були незначні..
Я стану старим, немічним, диким.
Сховаюсь від люду, у гущі лісів.
Там я проведу останні роки.
Та буду картати себе, що вас не зберіг..
0
0
0
"Поема Театр одного актора"
Театр одного актора.
Він все старається, всю душу виливає..
Але раптово питання в зал скандує, промовляє;
-Навіщо ображаємо всіх?
І вже чому образи, ми не пробачаємо?
А тільки все тримаємо в собі..
У залі тиша..
Тиша мертва тиша..
Не розуміють всі, про що актор говорить..
У п'єсі не знайти, таких рядків!
Вже чути поза сценою, підказки;
-По сценарію іди!
Та той актор, свій монолог не зупиняє;
-Ми не заслужено, бачимо зірки..
Ми не молимось до неба,
тікаємо від труднощів своїх..
А вже коли проблем стає багато, і виходу ніби не знайти..
Тоді вже ми, до храму прибігаємо,
стаємо на коліна, та б'ємось лобом об хрести..
І віримо, надіємось, плекаємо,
що у небі, почують наші молитви..
Та з неба голос промовляє;
-Де був ти всі роки?
-Чому від тебе, молитви я не чув?
Невже забув..
Невже мене забув..
У залі всі мовчать, не чути звуку..
Лише єдині оплески звучать.
Завіса закривається, шумить народ.
Та цей актор зникає..
Його ніколи в залі не було!
0
0
2
