Честер Фінч
@Chester_Finch
Страждальної душі поет📖
Блог Всі
Останнє слово Митця
Новини, Особисте
18
9
1306
Озвучка
Цікаве, Думки вголос, Особисте
14
14
1404
50 Підписників
Новини, Думки вголос, Особисте
13
3
259
Книги Всі
Вірші Всі
"Куди б не завели тебе дороги"
Куди б не завели тебе дороги, В яких далеких ти б не був краях, А рідні стежки, пам’ятають ноги, І рідні очі бачиш ти у снах. Яким би згодом ти не став дорослим, І скільки тобі не було б літ, До мами стежки бур’яном поросли, Допоки ти вивчав великий світ. Світ злий, жорстокий, без ілюзій. Нема у ньому, спокою в душі. Та вже коли, почуєш рідний голос. Тривоги всі, вже тануть, як той сніг.. Вітри холодні не страшні дитині, Коли руками мама обійме, В якій би не прийшов годині, Вона для тебе час, й слова знайде.
8
1
166
"Ні перед чим в житті не зупиняюсь"
Ні перед чим в житті не зупиняюсь, Життя ламало, але я стою́, Як щось роблю́, то ні за що не каюсь, І за́вжди ко́мусь руку подаю. Багато планів втілити я мрію, Твори́ть добро́ – його бракує всім. Душею я криви́ти не умію, І білкою кручу́сь передусім. Іду до мрій… Є па́лиці в коле́сах… Життєвий млин продовжує молоть, Зустрів я їх в усіх життєвих пле́сах, Та нищить їх стрімкий коловорот. Я хочу бути у житті потрібним! Як Фреско, бути мудрим, та важливим. Людей повчати, змінювати світ! Я хочу стати тим, ким завжди я хотів. Без драм, тривог, складної боротьби! Вже стати тим, ким завжди я хотів. Простим та щирим, відданим собі!
15
3
196
Поема "Козак та Пані" Частина 2
(Козак) Я також вас, не в силах вже забути! Мої брати все мовлять вже мені; -Та що нема інших бабів? Зациклився ти вже на ній! І так і є.. І з думки ваші очі, не полишають вже мене.. Забудьте ви, того хлопа що при дорозі, у ранах, кровью мав стекти... Живіть життям яким ви жили! у цих хоромах неземних, не залишитися мені! Забуду і я вас, ця зустріч вже остання! Я з нашими братами, приїхав по припаси, зброю, та нічліг. І зустріч з вами, знову випадковість... Забудьте ви мене, вже навіть у сні! (Пані Анна) З тобою я, і жити стану! Маєток цей, ця духота кімнат.. Все так набридло! Хочу на волю я, втекти із клітки, як той птах... І бути у твоїх обіймах, які мені так потрібні. Без тебе, життя вже моє, не життя! І байдуже мені, ця панська кров, ця шляхта, та тюрьма! (Козак) У вас є чоловік! Діти і згодом будуть! Не треба вам пригод, та небезпек. Залишти ви думки про це! Та попрощаємось ми з вами... Ці зустрічі, пусте... Я маю честь, повагу, і руйнувати сім'ю вашу, я не стану! Вклоняюсь низько вам, моя чарівна пані. Цілую вашу руку, та вуста. І дякую вам щиро, за порятунок, простого козака... (Художник картини: Войтковський Тадеуш)
4
0
161