Передмова
Люди - ріки.
Ми впораємося. Разом!
Лист до тебе
Люблячий мужчина
Як добре трохи тиші.
Вона...
Принц
Я Тебе Люблю
Як добре трохи тиші.
Як зрозуміти чому люди дратують, а багаторічна дружба тихо вмирає? Куди зникають почуття? Чому постійним супутником є тільки роздратованість? Ліньки говорити, ліньки ходити в гості.
Що нового або цікавого я можу дізнатись, підтримуючи світські бесіди? Нічого! Подробиці чужого життя або плітки мало знайомих або просто невідомих мені людей. Не чіпляє та не надихає. В пусту потрачений час. Значно більше я зможу дізнатись взявши профільну книгу або почитавши потрібний форум
Я відлюдник? Мій чоловік одного разу натякнув мені на те, що я трохи забагато сторонюсь людей, не пускаю їх у своє життя, потайна і недовірлива. Тоді я замислилась, а він багато у чому правий, але от мене це не дуже бентежить. У мене є певне коло людей, яких я люблю, ними дорожу. І нехай їх і не так багато, але з ними я справжня, вони люблять і сприймають мене такою, яка я є. А яке мені діло до всіх інших? Спілкуватись з людьми з якими мені скучно? Натягувати вимушено криву, не щиру посмішку на своєму обличчі і вдавати що мені цікаво та весело з ними бо цього потребує етикет?
Нехай це і трохи жорстоко, але чесно.
Мабуть не бути мені ніколи милою, доброю старенькою бабцею в накрохмаленій спідниці, яка в'яже внукам носочки і об ногу якої треться жирний рижий кіт. Якою ж я буду через 30 - 40 років - злобною бабкою, яка шаркає ногами і бурчить щось собі під ніс. Яка інколи піднімає голову і окидує всіх своїм повним злоби поглядом? Дивно, але чомусь мене це не лякає. Добре взагалі прожити б цих 30 - 40 років, а там видно буде.
Головне для мене зараз, це спокій і тиша!
Ну чому людина, якій добре одній, так дратує інших?
Одинокість - не кара, а нагорода у наші дні. Це можливість побути з собою у рідкі хвилини, коли всі домочадці  порозбігались по своїх справах.
Не хочу розмовляти, не хочу відповідати на питання, нічого не хочу розказувати!
Звичайно, буває, щось у людини трапляється, тоді обов'язково треба поговорити, підтримати, по можливості заспокоїти. Але пусті розмови - звільніть!
Ось так получається, що книги, інтернет, різні хобі і я сама з собою кращі друзі. Нам ніколи не буває скучно, ніхто нікому ніколи не набридає. Ми - прекрасна команда, яка здатна один одного зацікавити та розважити.
© Cristina Zemba,
книга «Половинка моєї душі Роздуми, замітки, спостереження...».
Коментарі