Коли я прийшла в школу класна була просто в шоці і тихому гніві, а про однокласників я промовчу. Але на їх подив і злобу я не звертала уваги адже іншим дозволялися вибрики крутіше класним керівником. А коли я просто прийшла в синіх джинсах то мене вигнали додому хоч інші постійно так ходили. Я навіть зараз не розумію чому до мене так ставилися. А ось мої подруги з класу мене ідтримали. Навіть на наступний день прийшли з накладними прядкам різних кольоів. Це мене дуже підбодрило.
Інші однокласники упродовж місяця захотіли зі мною здружитися, що здалось мені занадто підозріло але хто я така щоб відмовлятися від дружби. Зі мною навіть стали розмовляти ті хто знущався з мене. Але були і ті люди які тільки пррийшли до класу і вже захотіли зі мною дружити. Це була Настя, Ліза і Денчик(Денис).Ми одразу здружилися і ось мій останній рік пройшов спокійно. Навчальний рік приніс мені багато друзі і стільки ж труднощів. Почалася літня відробітка де ми мали розважатися разом з усією школою але бажання іти у відкрив у мене не було. Адже я готувалася до вступних тестів.Я розпаовіла про це Крісті(моя найкраща подруга) , а вона розповіла своїй ну і на наступний день увесь клас знав, що я вступаю до іншї школи. У той момент я хотіла зникнути.І щоб Кріста теж тільки з моїх очей вон. Усі мої однокласники крім друзів стали надімною прикалуватись,що в свою чергу всетаки заважало моїй підготовці.
і ось настав день екзамену.Я зайшла в кабінет.Сіла за парту. І у нас забрали усі речі. Відчуття було наче мене залишили після уроків як на на покарання за якийсь вчинок, що я не робила. Зрештою я здала усе окрім математики. Я недобрала 1 бала тільки через те, що моє рішення не співпадає з програмою хоч відповідь була правильною. Ось мене і привітало життя "старшокласниці"!