Куди ж вас подіти, думки
Ненароджені посмішки
Час
Ненароджені посмішки

Чи думали Ви, чому люди так часто плачуть?Не знаю, але іноді поплакати так приємно. Іноді навіть без причини.. як кажуть.. Але причина є завжди. Є щось, що змушує нас плакати. І не важливо як це проявляєтья. Головне - це вихід емоції.

Мені здається, що сльози, це усмішки, яким не судилося втілитися, вони зникли безслідно, і тепер ніколи не з'являться на чиємумь лиці. Це маленькі моменти щастя, які ми нищимо. 

Життя, біль...ось так, по щокам течуть мокрі,солоні усмішки. І вже не так сумно,чи не так? Бо розумієш, ось вона, ось посмішка, просто незвична, але все ж вона зі мною. 

Може ця думка допоможе тобі. Мені вона приносить темпло, наділяє ним душу. В моменти суму хочеться поділитися цим теплом, справжніми, живими посмішками з дорогими тобі людьми, і також з іншими, кому вони справді потрібні, тепло і ласка.

І тільки ті сльозинки-посмішки, що є наслідком, справжнім втіленням щастя, ми їх називаємо “слізьми радості”, виконують своє призначення й не вмирають.

Ось такий він, життєвий шлях посмішок. Теплий, радісний, сумний. Навіть перетворюючись у сльози, вони несуть нам полегшення.

© Dilekata ,
книга «Посеред буття».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анарх.
Ненароджені посмішки
Очень классно выходит. Чёрт. Я не знаю, читали ли это все или только люди знающие язык. Но очень интересно и вдохновляюще.
Відповісти
2018-02-17 20:27:25
1