Навколо був суцільний ліс. Високі дерева гордо і велично стояли, вселяючи моторошне враження. Їх листя трохи шелестіло, хоч і вітру тут не було. Не бродили і тут звірі й птахи, минаючи це місце, не визнаючи його за дійсне.
На землі росли білі квіти. Порядок їх цвітіння нагадував розташованих в небі дванадцять сузір'їв. Крім них тут були ще блакитні квіточки, але оскільки вони були дуже маленькими, розрізнити, де трава, а де вони було важко. Для нічного птаха ця галявина була ще одним небом.
Через густі зарості тут ще жодного разу не ступала нога людини. Здавалося, сама природа захищала це місце, хотіла зберегти його в таємниці. До цього часу їй це вдавалося, але всі таємниці рано чи пізно розкриваються, і з цієї відбулося так само.
Із-за дерев вийшла дівчина. Волосся у неї було біле, наче сніг, і довге. Глибокі блідо-блакитні очі були схожі на літнє ясне небо без жодної хмарини. Одягнена вона була в довге сріблясте плаття з довгими рукавами, широкими і з красивим візерунком по краях.
Якщо уважно придивитися, здавалося, ніби дівчина була крижаною статуєю - холодна, порожня, бездушна і біла, як пустота. Навіть її одяг майже не шелестів, коли вона рухалася. Єдине, що не було білим, були її очі. Однак, визначиться чи були вони ясними як небо, або крижаними як лід, було важко, так як лице дівчини не виражало ніяких емоцій, будучи повністю прихованим під маскою порожнечі.
Дівчина не оглядалася, ніби проходила по цій галявині не один раз і дійшовши до середини, зупинилася.
Білі квіти навколо неї яскраво засвітилися і ніби чарівні, легко кружляючи, злетіли, піднімаючись до темного зоряного неба. Через них на галявині стало ясно ніби днем.
Нізвідки налетіли хмари, закриваючи собою небо і квіти ... і все прийшло у володіння суцільного сірого туману. Тільки в останню мить, перед тим як зникнути в порожнечі, очі дівчини небезпечно блиснули в сторону ясної одинокої зірки на небі.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку