Вона
Друг
Що таке щастя?
Ось яке справжнє тепло на душі
Вона
Був я 17-ти річним хлопцем,нічого так з себе не представляв.
Вчився добре,спортом займався не охоче,але примушував себе.Мріяв зустріти кохання,але не знав яка історія на мене чекає...
Промайнуло літо,і наступила осінь,але я так і нічого не встиг корисного зробити.
Вчився ,точніше буду вчитись у старшій школі Макаюдзама в містечку Тонджуро.
Ось і наступив час перших занять.Цей день був самий простий з тих що я проживав,осіннє листя вкривало асвальт,я поспішав на перші заняття.

Ранком першого дня в моїй новій школі,ішовши туди біля світлофора на станції я побачив дівчину,вона була дивна і не примітна з капелюхом на голові який закривав все і не закривав від погляду лише очі.Вона раптом подивилась на мене і одразу якось уперто насторожила брови.
Підійшовши до неї і забажавши щось сказати вона зразу мені придирливо сказала:
-Вибачте,але ти як представник молоді з нашої школи маєте мати подобаючий вигляд!
І правда я так не хотів спізнитися на перші заняття що й не подбав про волосся,але я навіть не взявши до уваги її слова,побачивши її лице яке закривав капелюх,подумки до себе промовив:
-Яка ж вона мила
© Едгар Зуев,
книга «Осінній дощ під рапсодію твоїх очей».
Коментарі