Я почала підніматись і наступила на кульки. Агов!?!? Звідки біля входу до вбиральні появились кульки!? Тож я знову впала на своє м'яке місце. Люди які, це бачили почали знімати мене на відео. Боже, яка ганьба😢. Алекс на певно дізнався від цього галасу, що я потрапила в халепу. Тож він підійшов до людей, які обступили мене. Від того, що він побачив почав так реготати, що сльози по виступали з його очей. Нарешті він отямився і подав мені руку. І ось я встала і ми помаленьку відійшли від натовпу. Відійшовши достатньо далеко я почала скаржитись йому.
Я: Алекс ти скільки ще збирався з мене глузувати!? А помогти сестрі на думку не спало, а потім вже з мене знущатись!?! Я не хочу тебе бачити!!!
І з моїх очей почали падати сльози я настільки була шокована і принижена, що не мала сили їх зупинити. Алекс мовчав, але накинув на мене свій піджак.
Алекс: я через хвилину прийду почекай мене тут і вибач винен.
Він сказав, це так тихо, щоб ніхто не почув тільки я. Тож зморена, брудна і морально подавлена я чекала його. А тим часом повернемося до нашої музичної групи.
         Розмова після цього "шоу"
Олег:  хахаха ось це цирк був ой не можу хахах а її вираз обличчя
Антон: мені здається ти перестарався з принцескою...
Сергій:  не дрейф з нею все в порядку ну подумаєш замазалась трішки хах за теж смішно було.
Кирил: жостко ти з нею...
Даня: тихіше дайте людині поспати!?
Олег: дивіться хто обізвався, ті хто нічого не робили і ще сміють гавкати на нас не дороблені дибіли!
Даня: блін як шумно піду краще до тої ну як її звати.... ммм... як вона називається!?
Кирил: її ім'я Емі
Даня: о тока дякую братан і я до неї...
Кирил: ти щось замислив?!
Даня: хто знає братан хто зна... може та а може ні.... по любому тут шумно. Чао
Олег: мене взагалі хтось слухає!?  ей тц... ну і йдіть під три чорти...
А тим часом я ще стояла і чекала свого брата. А ось і він нарешті. Хм... з ким це він, а це хлопець з групи еее... як він там називається. Дмитро, ні не то Данило щось ближче, але знов не то. А згадала Даня. Поки я нарешті згадала ім'я, вони вже були біля мене.
Я: привіт... (ледве видавила я)
Алекс: я подумав може відвезти тебе до дому. Ти відпочинеш а я ще тут по сиджу.
Я: добре а Даня, що не хоче бути на вечірці!?
Даня: не люблю багато шуму, а що не можна з тобою поїхати?
Я: можеш звичайно. Буду мати компанію)))
Даня: от і добре.
Алекс: ну тоді поїхали! 😀
Ми сіли в джип на задніх сидіннях я і Даня, а Алекс за рулем. І рушили... Їхати треба було трохи довго, а то вже була 1:00година. Ми їхали мовчки Даня дивився в вікно, але не сподівано повернувся до мене і ліг мені на коліна.
Я: ей!? я ж брудна після їжі і напитків!
Даня: мені все одно я хочу спати...
Я: ей, але не на моїх колінах дивись скільки місця є.
Даня:  zzz... zzz... zzz.
Вже спить, дивний він. Що ж напевно і я трошки кімарну.
Я: zzz... zzz... zzz
Алекс: а вже заснули хах дивні вони, ну що ж нехай сплять.
Ніч обіцяє бути довгою... Друзі все тіки починається...