"Хіба можна дружити з людиною на відстані?
Я вже і не знаю. "
Дівчина легкої статури, стоїть біля вікна і дивиться на захід сонця. Сьогодні він просто прекрасний, відтінки рожевого переливаються з жовтогарячим і дарують прекрасний пейзаж.Її каштанове волося падає на плечі, вона заглянула в телефон і побачила повідомлення від свого коханого.. ні, простого друга. Ха, як же ж смішно прозвучало. "Просто друг"- яка смішна фраза.
Хоча подруги давно вже сватають мене до нього, я все поки що дивлюсь на них скоса. Але це їм не заважає стриматись свого.
- Вероніка Петрівна, - почувся
голос позаду дівчини, - і як довго ми маємо вас чекати?
- Віка, ти мене злякала.
- Ха, да я вмію, але хватить скучати по свому коханому, нам вже пора іти. Автобус скоро. - Віка взяла під руку подругу і пішла до виходу.
- Віка, я скільки раз казала що він просто друг!
- Ха, напевне більше ста, ахх, скільки френдзони в речені " Ми просто друзі ".Да уж в мене таких багато " друзів ".
-  А де Мар'яна? - спиталась Ніка в подруги.
- Вона вже на сходах біля входу  нас чекає.
Вони спустились до сходів біля головного входу.
Дівчина в клітчастому пальті з схожим хомутом стоїть біля сходів. Темне як смола волося заплетене в довгу косу, але шапка то всьо добре ховає.
- Скільки вас можна чекати? - запитала Мар'яна.
- Я просто поки нашу міс " То просто друг" знайшла аж на третьому поверсі. Вона мріяно дивилась на захід сонця. Феее, як тошно. - повідомила Віка.
- Ой та ладно, хватить мене з ним сватати.
- Я б'юся об заклад що я на вашому весіллі погуляю, і якщо так і буде то ти мені вина,  хмм,  ящик вина, домовились? - протягнула руку Віка.
- Домовились! - потиснути Ніка руку, - Мар'яна розбивай!
Мар'яна розбила руки подруг.
- От чорт, мій автобус їде, ладно, до побачення Антончук ( це прізвище друга)  Вероніка Петрівна. - вона зробила маленький поклін.
- Я тобі зараз дам Антончук, ти в мене станеш Авраменком, - вона кинула сніжкою в подругу.
-  Аu revoir, Мар'яна!
- Бувай завтра побачимось. 
Віка сіла в автобус і ще раз помахала рукою своїм подругам.


Наступного дня в школі.


Подруги знову зустрілися в коридорі і почати щось бурно обговорювати.
- То що ви плануєте робити на випускний?  - Запитала своїх подруг Віка, вона всього десятий клас, а вони вже одинадцятий.
- Все як завжди, як і до того робили. - відповіла Мар'яна. - Але буде новий сюрприз, вгадай шо?
- Та ну, шо справді приїде Віталік?  - з здивуванням запитала Віка.
- Даааа,  уяви собі він обіцяв Ніці.
- Ачумєть. То ж добре. Нікааааа, я вам обіцяю що зроблю вам романтичну обстановку, хоча я тої всього родової соплі не роблю но ми з Мар'яною точно вам щось зробимо.
- Звичайно, я зачекаю на таку подію.
- Ха, ну то чекай. Хоч до нього ше пів року, але час летить швидко.
Продзвенів звінок на урок і дівчата розійшлись по класам.