Це все насправді?
— Літо , як я його чекала
— Я теж , маю їхати на море
Розмова йшла між двома дівчатами під великою старою яблунею на траві
— А я от з батьками їду в гори
— Нені , ти ? Нічого собі , я думала , шо ти нелюбиш їздити , подорожувати
— Та не хочу , але батьки мене саму нелишуть
— А Філ ?
— Він поїхав на конференцію в Париж на два місяці
— Та ти хоть маєш старшого брата а я тільки малишню
Погода погіршилася , вітер нагнав хмари і почався дрібний дощ . Аня зразу побігла додому а Нені лишилася під деревом .
《подумки》От би згадати дитинство , свою маму
Її склонив внезапний сон
▪︎
Проснулася Нені , надиво суха ,адже вона заснула під дощем .
— А чого яблення цвіте , зараз ніби літо , вже яблука зелені мають бути ?
Вона побачила як з дерева падає білий цвіт, але придивившись вона побачила що це не цвіт а маленькі білі кристалики
— Що це таке ?
Вона зірвалася з місця , яблуня під якою вона сиділа перетворилася на дерево з фіолетовим листям на якому ростуть маленькі кристали .
протерши очі вона відійшла від нього , озирнувшись вона побачила цілий ліс таких дерев
— Це що сон? Що це таке ?
Вона підняла один кристалик і на ньому загорівся надпис
Я у кіно з мамою
потім підняла другий , і знову надпис
Поїздка у село до бабусі
Опанувавши свої емоції Нені вирішила пройтися по лісі . Між траваю вона замітила якіль довгі сині вушка на кінчиках яких були дзвіночки . Кажен його рух супроводжувався тонким дзвоном .
— Ти що тут робиш ?
Неочікувано заговорило воно з трави . Нені незнала звідки звук , тоді звірятко вийшло з трави . Це був синій котик з блакитними полосками на спині
— Ти хто така?
знову заговорило воно
— Я Нені
— Чого ти тут ?
забурмочало воно
— Та я й сама незнаю , а що це за місце ?
— А ти шо незнаєш? Це дерева спогадів , а кожен на ньому кристал це якісь спогади , але тільки веселі , ліс поганих спогадів тут недалеко .
《подумки》Невже це все насправді?
— Я теж , маю їхати на море
Розмова йшла між двома дівчатами під великою старою яблунею на траві
— А я от з батьками їду в гори
— Нені , ти ? Нічого собі , я думала , шо ти нелюбиш їздити , подорожувати
— Та не хочу , але батьки мене саму нелишуть
— А Філ ?
— Він поїхав на конференцію в Париж на два місяці
— Та ти хоть маєш старшого брата а я тільки малишню
Погода погіршилася , вітер нагнав хмари і почався дрібний дощ . Аня зразу побігла додому а Нені лишилася під деревом .
《подумки》От би згадати дитинство , свою маму
Її склонив внезапний сон
▪︎
Проснулася Нені , надиво суха ,адже вона заснула під дощем .
— А чого яблення цвіте , зараз ніби літо , вже яблука зелені мають бути ?
Вона побачила як з дерева падає білий цвіт, але придивившись вона побачила що це не цвіт а маленькі білі кристалики
— Що це таке ?
Вона зірвалася з місця , яблуня під якою вона сиділа перетворилася на дерево з фіолетовим листям на якому ростуть маленькі кристали .
протерши очі вона відійшла від нього , озирнувшись вона побачила цілий ліс таких дерев
— Це що сон? Що це таке ?
Вона підняла один кристалик і на ньому загорівся надпис
Я у кіно з мамою
потім підняла другий , і знову надпис
Поїздка у село до бабусі
Опанувавши свої емоції Нені вирішила пройтися по лісі . Між траваю вона замітила якіль довгі сині вушка на кінчиках яких були дзвіночки . Кажен його рух супроводжувався тонким дзвоном .
— Ти що тут робиш ?
Неочікувано заговорило воно з трави . Нені незнала звідки звук , тоді звірятко вийшло з трави . Це був синій котик з блакитними полосками на спині
— Ти хто така?
знову заговорило воно
— Я Нені
— Чого ти тут ?
забурмочало воно
— Та я й сама незнаю , а що це за місце ?
— А ти шо незнаєш? Це дерева спогадів , а кожен на ньому кристал це якісь спогади , але тільки веселі , ліс поганих спогадів тут недалеко .
《подумки》Невже це все насправді?
Коментарі