Фінікс ніби проснулася від глибокого сну, вона лежала на своєму ліжку. Домашня робота була вже написана за неї. Але.. Дівчинка не могла нічого відчути. Не могла усміхатися, плакати, або злитись. Вона зрозуміла що потрібно йти до школи. Всі її проблеми почекають. ... Навіть якщо вони такі великі. Фінікс дуже серйозно ставилася до навчання. Вона за 5 років навчання ніразу не пропустила школу без поважної причини, вона робила домашню роботу яку задавали. Вчителі її дуже любили. Ось і школа. Дівчинка не може навіть глибоко подивитись на неї, в неї кам'яне лице.
-О Привіт Фінікс!!!- Промовила Ласті - Подруга Фінікс. - Як там? Сьогодні будуть ставити щепленя, але це зовсім не боляче! Я с тобою!!
- Дякую. - Навідь трішки грубо промовила Дівчинка. - Я думаю більше не буду їх боятися.
-Гм... Ну добре... Вони будуть на останньому уроці.
Наступив перший урок.

-Доброго дня діти! - промовила вчителька. - У нас в класі нова учениця! Мерсен, підійди до мене.
- Привіт, радісно гукнула дівчина. - Я Мерсен мені одинадцять, перевелась в вашу школу тому що хочу знайти друзів, в старій їх нажаль не було.
- Сідай до Фінікс.

Фіні ніколи не говорила на уроці ,але вона дуже жалкувала про те що продала почуття. Вона впізнала цей голос.
-Прошу поверни мені мої почуття. Мені тяжко без них.- Байдуже сказала дівчина.
- Ти так байдуже про це говориш... Вони ж тобі не були потрібні.
- Я зрозуміла що вони мені потрібні. Поверни їх.
- Ну уж ні. Я так довго чекала цього моменту щоб просто їх віддати назад.  Я утворилася з каменю. В мене ніколи не було почуттів. Я не могла влитися в натовп.
Тепер в мене вони є! - Доречі скоро від тебе відвернуться всі вважаючи тебе байдужою до всього.
-Будь-ласка. Я зроблю все.
-Ні, і крапка.

Перерва.

-Мені потрібно повернути почуття. Так я плакса, але мені потрібно це зробити! Коли ми з нею розмовляли я побачила на її шиї дивний кулон. Я не впевнена але, можливо мої почуття в ньому. Потрібно розізнати про це.
-Потрібно сфотографувати його.
Точно на уроці я зможу це зробити. Це ризиковано але мені потрібно спробувати.
Урок

Чік
-Так, я розізнаю про це. Тільки на перерві.

- Ітак, це Мородапіо. Що? Я ці слова говорила коли передавала свої почуття.
Мої емоції наревне там. я маю забрати його.
-Мерсен! Підійди будь-ласка!
- Ну що? Я ж сказала не віддам!
-Головне не промазати-
-Чого мовчиш?
Ось і Фінікс дуже сильним змахом рукою зриває кулон з Мерсен.
-Ей, Віддай мені кулон!!! Це важлива річ!!
-Важлива? Там мої почуття! Я їх визволю!
-Ні вони в мені!
Дівчина кидає кулон об землю.
-Нііііїіііііііііііііііі.
-Мої? Почуття? Чому їх немає?
-Вони в мені. Учора я їх перенесла в мене! Цей кулон я знайшла серед джунглів! Це була дуже важлива для мене річ.

-А ти знаєш що на нас вся школа дивиться?
Навколо них зібралося не мало народу!
-Не бійся Фінікс ми з тобою!!!
Всі друзі Дівчинки підбігли і обняли її!
Дякую! - радісно промовила дівчинка!
-Що? Звідки появились твої почуття??? О ні! Мої...
Фінікс усміхнулась, взяла Мерсен за плече.
-Ти теж заслуговуєш на почуття. Вони в тебе будуть!
-Справді? І ти так зі мною після всього? - заплакано сказала Мерсен.
-Ти допомогла мені!
-Що? Як?
- Ти допомогла мені зрозуміти що почуття потрібні, хай вони і часто заважають їх потрібно поважати. Я звісно боюсь щепленя але я щаслива що зможу знову сміятися, плакати, злитись.
-Дякую!! - Промовила Мерсен і обняла Фінікс.

Почуття завжди потрібні,
в день чи в ніч вони відмінні,
кожен раз допомагають,
кожен день вони встигають,
і можливо що підводять
злість невчасно так заводять
але все не ідеальне
почуття - життя реальне