Fos_siL
2019-12-29 23:50:48
Цікаве, Різне
Ось це вже третій, й сподіваюсь останній, раз я начисто стираю блог і починаю писати спочатку.
Іван Сірко - пані та панове ( щойно ви спостерігали майстерну зміну теми ( -Смачна курочка, наваристий бульйон, що ви знаєте про некромантію?@Мерлін ( дужки в дужках, які в дужках ))) ( й якщо ви прийшли за чимсь дійсно змістовним, то ви помилилися, далі по коридору дванадцяті двері, праворуч))
Історія України за часів козацтва - напевно одна з моїх улюблених частин нашої історії. Серйозно, я навіть пам'ятаю дату першої письмової згадки козацтва - 1489р ( повірте, враховуючи, що я час-від-часу забуваю своє ім'я- це неймовірне досягнення ).
Отже, Сірко 12 разів поспіль обирався кошовим отаманом, й здобув перемогу приблизно у 65 боях. Як і у більшої частини славетних українців, доля його, чи радше його сім'ї, тяжка й журлива. Дружина й двоє синів були убиті під час татарського набігу на селище ( хоча ймовірно один з синів впав з коня до цього і ним же був затоптаний, насмерть, й чесно мені важко сказати, що з цього гірше ).
Ці події власне й звели Сірка, грубо кажучи в могилу. У чоловіка була своя пасіка, де він до речі й доживав своє надломлене життя.
О, і моє улюблене.
В своєму заповіті Сірко наказав відрубати його правицю на щастя. Її, козацьке військо, ще п'ять років носило в бої, залякуючи нею татар ( гниюча, відрубана рука- звучить доволі лячно ).
В кінці-кінців, Іван Сірко ( разом з усім військом запорозьким) доклав свою руку ( праву, хехе) до написання листа Турецькому султану ( який між іншим був перекладений декількома європейськими мовами. Німецький варіант був навіть нЕпоГаНИм).
На цій чудовій ноті, я нарешті йду спати( ні). Тому всім гарних снів. Й ось вам на прощання.
Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..