Frankenshtaiiin
2024-02-18 21:22:20
Моєму коханому
Думки вголос, Особисте
Ти був ніби дощ вночі. З'являвся раптово, увесь загадковий та романтичний. Від тебе пахло свіжістю та чимось не з нашого світу. Ставало спокійно. В твоїх обіймах хотілося спати, як під ритм капель об підвіконня. З тобою було легко та цікаво, ніби бігаєш босоніж по мокрій траві. Хотілося більше линути до твого тіла не боячись намокнути як під ливнем, навпаки в цьому була неминуча потреба. Твої руки немов вітер. Не той який зриває дахи з будинків, а ніжний та трохи прохолодний, приємний. Від них хочеться ласки та турботи. Очі виблискували яскравими смарагдами мокрого листя на деревах. Хотілося дивитися туда вічність та навіть більше. В твоє волосся хочеться постійно зариватися пальцями та безперервно гладити немов кота, іронічно те, що тих їх терпіти не можеш, а сам схожий як дві краплі води. Обожнюю твою усмішку, вона схожа на блискавку. Яскрава, чаруюча. Навіть одна твоя посмішка заставляє, нехай і насильно, закохуватися ще більше. Губи схожі на воду, жити без неї також неможливо. Хочу їх постійно, ніби після подорожі в пустелі мене накриває спрага. Не можу напитися, хочеться випити до кінця, та наситити собою до кінчиків твоїх пальців.