Блог
Всі
Книги
Всі
Вірші
Всі
Знаєте, люди...
Знаєте, люди як Фенікси:
Щоразу зі смутку відроджуються.
І навіть як стояти проти всіх –
Титани мов, з ними поборються.
Знаєте, люди мов вічнії:
Без зволікань ризикують усім, що є.
І навіть химери космічнії –
Для них неймовірно цікавеє.
Знаєте, люди – це демони:
Їдять одне-одного голодно,
Бувають кресалом і кременем,
Витераючи ноги мов об рядно.
Знаєте, люди ще й змії є:
Вбивають, лякаючись іншими,
Щосили захищають від всіх своє,
Хоч ці речі не є їм потрібними.
Знаєте, люди є людяні:
Вони мають плюси й недоліки.
І навіть, коли немов льодяні,
Всередині зрощують соняхи.
4
4
124
Чи варте це все того?
Чи варте це все того:
Приниження і крики й битви,
Слова, що ріжуться мов бритви
Підйоми – спуски, дарунки – вбивства,
Переживань вирва барвиста,
Блювота, недоспані ночі,
Коли нутро усе тріпоче;
Недоля, горе, і прокляття?
Так, варте! Того варте щастя.
8
6
273
Псих
Я хочу усіх повбивати,
По стінах розтирати крові,
А потім просто засинати
Під демонів голодні колискові.
Я незнаю: хто я; Хто Ви,
Проте, відомо одне точно:
Не вбивши, не уб'ю я і тривоги.
Бо ж працюю я (від себе) позаочно.
Ти тримав мене в омані –
Отже я в твоїм капкані?
Подивись!.. Я усміхаюсь:
Може я з тобою граюсь?
Може ти потрапив в пастку,
Пройшовши по моїх підказках?
Не це важливо вже, тварино!
На тебе накрапає слина?
Що некомфортно, страшно, суко?!
Твоєю смертю стану – круком.
Ти – моя здобич і худоба!
Кажу, людина як сві-до-ма...
6
2
303
