Блог
Всі
Книги
Всі
Вірші
Всі
Леді зі шрамом на обличчі
Коли ти заходиш у дім
До свого найліпшого друга,
Ти завжди бачиш у нім
Леді зі шрамом грубим:
Вона завжди з усіма,
Не дозволяє нікому суму.
Проте, тим часом, сама
Прислухається до білого шуму.
Ця звичка у неї з минулого —
Дозволяє уникнути болю,
Щоби рану з давно забутого
Не прикрасити новою.
Ти говоритимеш до неї,
Перекрикуючи гул в голові.
Та вона довіряє гулу, ні —
Не тобі.
Ти підеш із нею додому,
Тримаючи леді за руку.
Вона зачинить двері від "втоми".
Зачинить до першого стуку.
0
0
17
Знаєте, люди...
Знаєте, люди як Фенікси:
Щоразу зі смутку відроджуються.
І навіть як стояти проти всіх –
Титани мов, з ними поборються.
Знаєте, люди мов вічнії:
Без зволікань ризикують усім, що є.
І навіть химери космічнії –
Для них неймовірно цікавеє.
Знаєте, люди – це демони:
Їдять одне-одного голодно,
Бувають кресалом і кременем,
Витераючи ноги мов об рядно.
Знаєте, люди ще й змії є:
Вбивають, лякаючись іншими,
Щосили захищають від всіх своє,
Хоч ці речі не є їм потрібними.
Знаєте, люди є людяні:
Вони мають плюси й недоліки.
І навіть, коли немов льодяні,
Всередині зрощують соняхи.
4
4
156
