Видалити публікацію?
Ханна Трунова
2024-02-23 15:22:15
Оновлення Пір / Балада про сяйливу троянду та кригу
Новини, Цікаве, Цитати
Новенький розділ вже можна читати..)) Щоправда, це не зовсім розділ, а фрагмент з "Легенд Пір року", того самого примірника, що дав Любомир почитати Діані: 📖 Він рвучко встав і підійшов до книжкової шафи: ― Думаю, тобі саме час дещо почитати. Це повинно бути десь тут… ― Любомир провів рукою по корінцям. ― А, ось де я її заховав, стару книгу з такими ж древніми, як світ, легендами. Любомир шанобливо простягнув Діані книгу з назвою «Легенди Пір року»: ― Читай уважно, моя люба. І пам’ятай: істина прихована між рядками. Попрошу нікому не розповідати, окрім Майка, звісно, що я дав тобі цю книгу. А втім, йому теж особливо не довіряй. Довіра ― дуже небезпечне почуття, здатне знищити дотла. Про це теж не забувай. (Пори року. Зникнення Зими. Розділ 13. Любомир) 📖 Фрагментик маленький, близько 600 слів, 4172 символи. Не очікували, що я можу писати такі маленькі розділи? -ㅅ- Не переживайте, був ще менший(︶^︶) 📌Читати його можна тим, хто не знайомий з сюжетом книги. Бо це ж всього-на-всього казка. Істина якої захована між рядками. Хех)) Цитувати з оновлення не буду, і так маленький розділ вийшов. Сподіваюсь, не зовсім наркоманським...) Чекаю на ваші відгуки =))) Натомість процитую дотичні до легенди моменти. 📖 У центрі фонтану бовваніла дивна статуя, вирізьблена з сірого каменю: бутон троянди, де замість стебла був меч, вістря якого простромлювало безводне дно, а замість листочків ― половинки серця. Статуя ніби підсвічувалася зсередини й виглядала живою. Здавалося, вона ось-ось так і сколихнеться від раптового подиху вітру. Майк перехопив Діанин зачудований погляд: ― Ходять легенди, що цю статую збудував мій предок Зимній на честь його безмежної любові до Єдиної. ― Твоїм родичем був охоронець-Зимній? ― Можливо. ― Майк виструнчився. Вираз його обличчя був непорушною маскою. ― Так, цілком можливо. Однак навіть якщо хтось з моїх предків і був охоронцем, тут нічим пишатися. (Пори року. Зникнення Зими. Розділ 13. Любомир) 📖 📖 ― Троянда й вістря меча… ― нарешті озвався Шакл хрипким, немовби з потойбіччя, голосом. ― Цікаве поєднання символів, одначе. Чистота та невинність ― і водночас сила та влада. А предок у нашого дорогого охоронця був ще тим романтиком. ― Останнє слово він зневажливо протягнув, зловісно шкірячись. (Пори року. Зникнення Зими. Розділ 16. Звинувачення) 📖 📖 Легенди гласять, що нас, Зимніх, нестримно тягне до вас, Єдиних, немов магнітом. Ваше тепло створене для нашого холоду ― так написано. ― То, може, до Літніх потягнетеся? ― відхилилася Діана на достатню відстань. ― Вони гарячіші будуть. Владислав раптом вибухнув сміхом. ― Скажеш таке... «Гарячіші будуть». Ха-ха! Вони то, звісно, будуть гарячіші ― повір, я знаю ― але ти ж не хочеш, аби ми повністю розтанули, правда? Ні, сонце, ваша температура для нас найоптимальніша. Майкові, мабуть, складно боротися з одвічним бажанням до тебе торкатися. Я он, як узрів тебе, ледве стримуюся від тваринних інстинктів. (Пори року. Зникнення Зими. Розділ 15. Судді) 📖
7
254