Видалити публікацію?
IRMA_SKOTT
2024-09-03 10:43:27
Чи здатні ці двоє порозумітися?
Питання, Потрібна допомога, Цитати
Вітання, творча спільнота! Кілька солярних днів разом на борту космічного корабля, що прямує до Землі, — це справді час, коли може відбутися все що завгодно. МАРС ШЛЯХ ДОДОМУ "... — Що тут сталося? — він автоматично зачинив двері та зайшов всередину. — Мені було сумно, — тихо промовила я та відвела погляд в сторону. Гвардієць, схоже, не був готовий до такої відповіді. Зціпивши зуби, він почав відчайдушно наводити порядок, його рухи були нестримними й майже агресивними. Металеві деталі модулів вислизали з його рук, а його обличчя, під шоломом, червоніло від напруги. — Як це розуміти? — роздратовано запитав він. — Ти повинна сидіти тихо і не привертати увагу. А натомість влаштовуєш армагедон у моїй каюті!? — Де мій костюм? — запитала я, обійнявши себе руками, намагаючись зберегти спокій. — Твій костюм? — він гучно вдарив дверцятами, закриваючи верхній модуль. — Ти його поцупила. Тебе не мало бути на цьому ковчезі! Отож, слухаєш мене, якщо хочеш долетіти до Землі. — Я взагалі-то заплатила тобі! — випалила я, роблячи крок уперед і тицькаючи пальцем собі в груди. — 00327 швидко забув, що костюм належить мені! Гвардієць стиснув кулаки. Напруга між нами була настільки густою, що здавалося, її можна було різати ножем. — Гаразд, — процідив він крізь зуби. — Я віддам тобі спорядження. Але пам’ятай: якщо тебе спіймають, я тебе не знаю! — О, не хвилюйся, — відповіла я, намагаючись приховати тріумф в голосі. — Я вмію бути непомітною. Гвардієць зняв шолом та кинув на мене зневажливий погляд. Він мовчки підійшов до вхідних дверей та відчинив сховок над ними. Я завмерла, коли побачила костюм всередині. Вираз обличчя змінився розчаруванням — костюм увесь цей час був у мене перед носом. — Ось, — він жбурнув його мені. — Це останній раз, коли ти отримуєш від мене хоч щось..." Ваша ІРМА СКОТТ.
2
341