Блог
Всі
Вплив простору на емоційний стан героїв.
Думки вголос, Новини, Питання
Вітання, творча спільнота!
Фантастична історія продовжує свій шлях у космосі.
Чи замислювалися ви, як середовище впливає на ваших персонажів? В моїй історії оточення не лише описує місце подій, але й підсилює внутрішній стан героїв.
«...Я крокувала коридором, що вів до вантажного відсіку. Підлога, вкрита рифленим металом і гумовими накладками, поглинала невпевнені кроки, виготовляючи їх майже беззвучними. Сірі стіни відбивали мерехтливе світло, яке пробивалося з вузьких ламп, вмонтованих у стелю. Місцями в панелях виднілися невеликі тріщини, які вилискували іржавими болтами. Заплутані пучки дротів нагадували сталеві вени бездушної машини, яка безперервно гуділа десь у глибині. Цей механічний звук став фоном, за яким я намагалася заглушити свої думки.
“Чому мені так важко говорити з 00327? Страх сказати щось недоречне загнав нас у мовчазний ступор. В цьому мовчанні є щось потворне — таке незручне, що просто зводити з розуму… і чому я думаю про це?»
Вентиляційні шахти з певною періодичністю вушко шипіли, змушуючи мене обертатися. Запах машинного мастила проникав через крізь вентиляцію захисного шолома. Вдихнувши глибше, я ще більше відчула випаровування паленого металу із відтінками гарі: трохи солодкуватий, але водночас різкий, як важке повітря машинного цеху. Коли вологий пар виходив з решіток, температура стрімко зростала, що свідчило про зношеність фільтрів, які потребували заміни...."
Чи використовуєте ви простір, щоб підкреслити внутрішнє переживання персонажів? Поділіться своїми думками або прикладами з ваших історій у коментарі.
Ваша Ірма Скотт.
3
247
Моя маленька річниця!
Думки вголос, Новини, Особисте
Вітання, творча спільнота!
24.09.2023 - я прийшла на surgebook у пошуку себе, як автора та однодумців.
Рік спільних дискусій та дружніх порад надихали творити щось нове. Я зрозуміла, як важливо мати підтримку та зворотний зв'язок. Це спонукало мене досліджувати нові теми, експериментувати зі стилями та сміливо висловлювати свої думки.
Мої здобутки наразі незначні, але я не зупиняюся і продовжую писати власну історію.
У мене є гасло: "Прийде час і рукопис стане книгою на основі якої буде знято фільм!"
Щиро дякую за кожне сердечко та коментарі.
Ваша Ірма Скотт.
Чи блокували вас, як автора?
Думки вголос, Новини, Питання
Вітання, творча спільнота!
Отримала тимчасове блокування на одній з читацьких платформ через обговорення шкідливих звичок і хотіла б поділитися своїми думками.
Мені сказали, що це була пропаганда, але хіба всі книги на платформі показують тільки «святих» персонажів? Чи дійсно жоден із героїв не палить, не вживає алкоголь чи інші препарати?
Шкідливі звички часто є частиною людського досвіду і можуть відображати реалії світу, в якому живуть наші персонажі. Це не означає, що автори заохочують читача, але вони можуть використовувати ці теми, щоб показати складні почуття чи моральні конфлікти
Творчість – це відображення різних сторін життя, виключно з тими, що можуть бути важкими або іншими. Важливо пам'ятати, що література – це не пропаганда, а мистецтво, яке може викликати дискусії та змушувати замислюватися.
Вікове обмеження додано до книги "МАРС шлях додому"
Що думаєте ви?
"— Що це? — запитала я, несвідомо прикриваючи носа рукою.
— Ідеальний спосіб, щоб розслабитися, — пояснив він, роблячи вдих і замружуючи очі. Дим створив навколо нас невелику пелену, яка виглядала так, ніби він намагався створити атмосферу спокою. — Натискаєш отут і вдихаєш, — продовжив він, витягнувши соломинку з рота і залишивши кілька останніх ковтків пари, що зависли над нами.
— Ти впевнений, що це потрібно мені? — слова прозвучали, швидше, як питання до самої себе.
— Чандан не завдасть шкоди, — відповів він, нахиляючись ближче, щоб передати соломинку.
— Це заборонена суміш, — я широко розплющила очі та інтуїтивно відкинула голову назад, щоб уникнути натиску.
00327 трохи затримався, зрозумівши, що я не готова прийняти його пропозицію. Його погляд залишався спокійним з певним розчарування на обличчі.
— Ти завжди така вперта, — зауважив він, тицьнувши в мене пальцем.
— Угу… Ну, гаразд, — сказала я, намагаючись приховати хвилювання, — але якщо щось піде не так, відповідатимеш ти!
Він ледь помітно підморгнув і, не сказавши ані слова, вручив соломинку. Вагаючись, я піднесла пристрій до губ. Мене охопило коротке відчуття страху перед невідомим, і я затримала подих, перш ніж зробити перший вдих. Коли я натиснула на кнопку, соломинка здригнулася, і з неї вийшов тонкий струмок пари. Я сильніше стисла пальці. Перше вдихання було різким і настільки концентрованим, що я відчула його всередині. Мої легені та горло заповнилися терпким димом. Кашель не давав спокою, змушуючи мене втягнути голову в плечі та жадібно ковтати повітря.
— Кхе… кхе. От, бляха… — пробурмотіла я. Від напруги обличчя почервоніло, і я відвернулася в сторону, щоб вдихнути повітря.
— Це нормально, — він злегка всміхнувся і його усмішка невдовзі переросла в гучний сміх.
Я зробила ще кілька вдихів підряд та глянула на гвардійця. В спробі стримати емоції сильно стисла губи. Але невдовзі сміх вирвався у гучному пирханні, який викликав дрібні хвилі диму, що кружляли навколо.
— Ти знаєш 00327, — промовила я між приступами сміху, — мене нарешті попустило.
— Помиляєшся, мала, — відповів він, сміючись ще голосніше. — Тебе не просто попустило, тебе накрило!
Він із легкістю забрав пристрій з моїх рук, спостерігаючи, як я продовжую сміятися. Дим, що розсіювався навколо, створював ілюзію невидимого простору, де звуки та світло зливалися у щось ефірне. Серце прискорено билося в грудях.
Через кілька хвилин моя голова опустилася на його плече. Гвардієць розчісував пальцями руде волосся, що каскадом розсипалося по моїй спині. З'явилося дивне відчуття затишку. Ми мовчали, занурені в тишу. Легке дихання і м'який серпанок плавно танцювали в повітрі.
Я простягнула руку перед собою і не змогла стримати здивування — кінчики пальців виглядали майже ефемерно, ніби стали частиною цього простору, як дим, що досі огортав кімнату. Короткі спалахи вогню намагалися пробитися крізь незриму перешкоду, яка, мов прозоре скло, стримувала їхню руйнівну силу. Видіння знову перетнули межу реальності, і я відчула, як мої відчуття загострюються. Я чула, як дим нашіптує, як спалахи тріщать, як скло піддається напрузі, ніби готове розлетітися на дрібні уламки.
Раптовий страх пронизав мене, коли я усвідомила, що втрачаю контроль над реальністю. Піднявши голову, я спробувала встати, але міцна рука обережним натиском зупинила мене. Гвардієць дивився так пильно, що я відчула, як його погляд проникає всередину, наче він здатен читати найпотаємніші думки. Я була занадто розгублена, щоб усвідомити, що саме відбувається, коли його губи торкнулися моїх. Обійми стали тіснішими, і наше дихання переплелося, створюючи єдиний ритм. Тіло затремтіло від напруги, і я відсахнулася. Схвильована і налякана, я намагалася зрозуміти, що це означає — чи це була гра, чи новий спосіб комунікації, чи щось зовсім інше."
3
267
Книги
Всі
Вірші
Всі
викликаю хайку)))
Все пахне дощем.
Трактор у полі гуде.
Холодні ноги.
Сонце в зеніті.
Спека тіні ховає.
Закрите вікно.
Листя танцює.
Блідий туман крадеться.
Гаряча кава.
Зорі у небі.
Дує холодна зима.
Зупинка життя.
6
2
150
РОЗМОВА
Скажи чи вмієш ти побачити крізь хмари небо,
де полотно прошите світлом вибухів планет?
Не вмію я цього робити...
Скажи тоді, чи чуєш ти, як море б'ється об ті скали, коли проходять кораблі?
Не чую я і я не бачу...
Тоді можливо ти почуєш спів птахів у тім саду де ви гуляли?
Не чутно було нам ніколи...
А стукіт серця в грудях чуєш, воно гарцює кожну мить?
Не чую я нічого - воно давно мовчить...
Про що мені тоді спитати, коли ти будеш помирати?
Чому не зміг я "не" прибрати зі своїх почуттів...
6
5
222