А, може, мені здалося...
Я чекала його на автобусній зупинці понад годину.
Я набрала його номер.
Відсутній.
Розрядився.
Я зібралась з думками та рушила додому.
Образа охопила мене майже відразу.
Він не зателефонував наступного ранку.
Надіслав одне смс.
"Я заснув,поки він був у душі."
Образа вщухла.
Я знала,що він не спав майже дві ночі під ряд.
Він знову поїхав того ранку.
Більше не писав смс та не дзвонив.
Я приїхала додому та не змогла заснути вночі.
Я пам'ятаю його обійми та поцілунки.
Але тіло не пам'ятає.
Губи не пам'ятають.
Дві ночі я не могла заснути.
Думала про нього , але йому вочевидь було байдуже.
Мої губи його не пам'ятають.
Такого зі мною ще не було.
Він безслідно зник із мого життя.
Наче його ніколи і не було.
А ,може ,й справді?
А ,може, я сама його тільки придумала?
А ,може, мені це все тільки здалося?...
Я набрала його номер.
Відсутній.
Розрядився.
Я зібралась з думками та рушила додому.
Образа охопила мене майже відразу.
Він не зателефонував наступного ранку.
Надіслав одне смс.
"Я заснув,поки він був у душі."
Образа вщухла.
Я знала,що він не спав майже дві ночі під ряд.
Він знову поїхав того ранку.
Більше не писав смс та не дзвонив.
Я приїхала додому та не змогла заснути вночі.
Я пам'ятаю його обійми та поцілунки.
Але тіло не пам'ятає.
Губи не пам'ятають.
Дві ночі я не могла заснути.
Думала про нього , але йому вочевидь було байдуже.
Мої губи його не пам'ятають.
Такого зі мною ще не було.
Він безслідно зник із мого життя.
Наче його ніколи і не було.
А ,може ,й справді?
А ,може, я сама його тільки придумала?
А ,може, мені це все тільки здалося?...
Коментарі