Розбавлена...
Примарна зустріч...
А, може, мені здалося...
Примарна зустріч...
Він подзвонив і сказав,що приїхав на кілька днів.
Я не вагаючись зібрала речі і приїхала до нього на зустріч.
Я майже годину прочекала його у призначеному місці.
Він не з'явився .
Та телефонний дзвінок зміни ситуацію.
Не запланована зміна.
Інше місце.
Я чомусь відразу його впізнала, хоч раніше ніколи не бачила.
Перші обійми.
Ми їдемо до нього додому, щоб він переодягнувся .
Я чекаю його біля дверей.
Він ніжно торкнувся моєї руки і потягнув мене на себе.
Я сиділа у спальні на ліжку та чекала його.
Він зайшов до кімнати у "сімейних" трусах та футболці.
Ми розмовляли.
Я не дивилась на нього.
Але він дивився на мене.
Один рух руки.
Ми лежимо.
Поцілунок.
А за ним і ще гора поцілунків.
Він торкався мене.
Але я не торкалася його.
Я вийшла на балкон, а він зателефонував другу.
Ми вийшли на вулицю наче чужі люди.
Іноді переглядалися та щось говорили.
Він курив, а потім кашляв.
Він сказав, що йому потрібно забрати дещо у друга.
Я знову чекала його...
© Iren Kreyg,
книга «Інший».
А, може, мені здалося...
Коментарі