Ірина Ko
2021-03-09 19:11:21
Трохи воскресла, ви не проти?
Цікаве, Особисте
Пройшов рік /рік і трохи більше двох місяців, якщо бути точніше/ з часів останньої моєї активності тут.
Увесь цей час, я, щось та й писала але виключно собі ''у шухляду''. Інколи, бували пориви викласти, та їх було не більше ніж тих, щоб видалити все до чортиків. А все через те, що одне моє есе, де я трішки філософствувала, набрало добряче вподобань, прихильностей і переглядів: https://www.surgebook.com/irynnako/book/te-scho-pereslidue-nas
Саме тому, я не наважувалась повернутись з тим, що є зараз, тому що букви повсякчас складалися у легкі і невимушені історії з елементами якогось не надто вдалого коханнячка. Якось не ахті, як на мене, після серйозних есе приходити сюди з подібним. Проте, мені дали трохи копняка, тож перед вами, одна з розповідей, таки повстала.
Тож до чого це все... Я не сподіваюсь на великі результати, чесно. Але якщо вам до душі подібне, чи просто захочеться відволіктись на нещасні 8 хвилин, то я зовсім не проти, щоб ви підтримали історію ''Мандри щирих слів'' вподобанням, коментарями й оплесками: https://www.surgebook.com/irynnako/book/mandri-schirih-sliv