Глава ІІІ
Дивакуваті призвіська або у дідовом лахмітті
Сашко Невилупайченко та Олег Непричипурко. Ось такі дивакуваті призвіська були у жителів не менш дивакукатого села Перекотижитівка. Знайомство наших героїв бере початок з дитинства. Коли Олег випадкого на велосипеді в їхав в глаз Сашкові. Образ ніхто не мав, від тоді почали товаришувати. Сашко ходив в менший від Олега клас, але це не заважало їм порозумітися. Грали разом, працювали разом та шкоду чинали теж разом.
Знайшовши в сараї старе дідове пальто, на розмір більше Сашка та якогось пошарпаного картуза в клітинку, Сашко взяв з під ліжка чернетку та олівчика, пішов с Олегом опитувати трудовий люд в селі, стосовно діда Степана.
— Доброго здоров'я!— привітався хлопец з бабусями.
— І тобі здраствуй, Сашко— відповіли ті.— Ля, Сашко, а що ото за лахміття ти на себе нарипив?— запитала Ніна Іванівна дивлячись на нього.
— Це я детективом буду— покрутившись, видав Сашко.
—Хех во актьор— сміючись мовили бабусі.
— Ніяке це вам не баловство!—достаючи свою чернетку мовив хлопець— я маю вас опитати стосовно діда Степана.
— Детектів, та щей на селі— балакали бабулі.
— Та Саньок у нас грамотний, книжок читав багацько, може шось і буде таке ділове з нього— мовив його друг Олег.
— Може воно так і є, а що про Степана сказати? Пішов з вечора на рибалку тай пропав— сказала баб Ніна.
—Воно й не дивно він ото міг пляшку взяти тай "рибачити" по 2 дні.— Добавила баба Галя...
Проходивши пів села, Сашко глянув на свої криві записки і зрозумів: діло складне мало заціпок. Зійшлися з Олегом на тій думці, що треба вночі піти до озера може воно й ясніше якось стане.
Знайшовши в сараї старе дідове пальто, на розмір більше Сашка та якогось пошарпаного картуза в клітинку, Сашко взяв з під ліжка чернетку та олівчика, пішов с Олегом опитувати трудовий люд в селі, стосовно діда Степана.
— Доброго здоров'я!— привітався хлопец з бабусями.
— І тобі здраствуй, Сашко— відповіли ті.— Ля, Сашко, а що ото за лахміття ти на себе нарипив?— запитала Ніна Іванівна дивлячись на нього.
— Це я детективом буду— покрутившись, видав Сашко.
—Хех во актьор— сміючись мовили бабусі.
— Ніяке це вам не баловство!—достаючи свою чернетку мовив хлопець— я маю вас опитати стосовно діда Степана.
— Детектів, та щей на селі— балакали бабулі.
— Та Саньок у нас грамотний, книжок читав багацько, може шось і буде таке ділове з нього— мовив його друг Олег.
— Може воно так і є, а що про Степана сказати? Пішов з вечора на рибалку тай пропав— сказала баб Ніна.
—Воно й не дивно він ото міг пляшку взяти тай "рибачити" по 2 дні.— Добавила баба Галя...
Проходивши пів села, Сашко глянув на свої криві записки і зрозумів: діло складне мало заціпок. Зійшлися з Олегом на тій думці, що треба вночі піти до озера може воно й ясніше якось стане.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)