У тіні Кам'яних гір Ельдорії, де сніг і вічні вітри створили магічну ауру, спочивали давні секрети, готові відкритися лише тим, хто сміливо ступив на цю землю. Саме сюди, у це таємниче відкриття природи і магії, прийшла доля молодого воїна на ім'я Ейрон. Він прибув до села Талларан, незважаючи на свою молодість, зі значущою кількістю боїв у своєму минулому. Він був вправним мечником, видатним і сміливим. Але його серце чекало чогось більшого, ніж просто бійцівська слава та золото. Ейрон шукав відповіді на питання, які кипіли в його душі, як потоки гірської річки, які несли в собі таємниці та загадки магії, які він не міг розгадати.

У Талларані, де магія пронизувала кожний куток, місцеві жителі заходів вважали себе спадкоємцями давніх заклиначів і знали, що в горах і лісах сховані відповіді на всі питання. Дивні обряди та таємничі ритуали були частиною щоденного життя тут, і кожна дія, кожне слово здавалося обдарованим магічною силою. Ейрон вирішив залишитися в Талларані і вкластися в життя цього села, досліджуючи таємниці його магії і щиро намагаючись зрозуміти своє призначення. Він став учнем місцевого мага на ім'я Ельдрик, людини з глибокими знаннями про природу та магію, і з ним він розпочав свою подорож у світ чарівництва, поступово розуміючи, що істинна сила полягає не тільки в зброї, а й у світі, в якому він живе. Щодня Ейрон усвідомлював все більше того, як магія проникає в душу цього села, про те, як природа і людина переплітаються в єдине ціле, і як можна навчитися керувати створеннями, які викликають всередині кожного живого істоти.

Розкривши таким чином новий розділ в своєму житті, Ейрон розвивав свою особливу майстерність. Він вчився слухати шепіт вітру, бачити мудрість дерев і відчувати пульс землі. З цим даром Ейрон міг передбачити бурі та небезпеку, які чатували на село Талларан. Він став захисником цього місця, розповідаючи про стан навколишнього середовища. Його здібності також призвели до пошуку рідкісних лікарських трав та чарівних інгредієнтів, що зробило його цінним помічником для мага Ельдрика. Але, що ще важливіше, Ейрон почав вивчати природу та магію, знаходячи гармонію між собою та всім світом. Він зрозумів, що істинна сила полягає не в домінуванні над природою, а в єднанні з нею. Цей вправний воїн став захисником не тільки села, але й природи, яка оточувала його.

Одного разу вночі, під зоряним небом і в оточенні магічних руїн святилища Стародавніх, Ейрон раптово почув, як його свідомість почала поглиблюватися у світ візій. Це було миттям, коли межі між реальністю та магічною ілюзією стали розмитими. У цей чарівний момент Ейрон побачив величезних драконів, їхні крила спрямовані до небес, а їхні луски блищали, наче зірки на нічному небі. Він побачив, як вони охороняли Ельдорію та дарували свою мудрість та магію цій землі. Дракони були ключем до гармонії, а їхня сила підтримувала баланс у світі. Але в цьому візіонерському уявленні минуле Ельдорії зникло, наче випарилася розкош з саду. Дракони зникли, і разом з ними зникла їхня влада, світ почав розпадатися. Природні катастрофи і темрява охопили землю, а мешканці стали страждати від втрати балансу, який дракони забезпечували.

На ранок до села прийшов мандрівник. Він був дуже зтурбований. Ейрон побачив його одним з перших, але сам був поглиблений у власні думки. Дракони не виходили із голови. Він хотів поговорити про це зі своїм вчителем і тому рушив до його будинку. До дива, мандрівник також опинився на порозі у Ельдрика. Старий маг зустрів обох гостей. Але не встиг він привітати ранкових гостей, як раптово мандрівник тривожно оголосив:

- Ельдрик, прошу вас, послухайте мене! Настає небачена катастрофа. Дракони зникли!

Почувши це, Ейрон втратив дар мови. Він застудився. Візія була правдивою.

- Що? – вдригнувся Ельдрик, - Дракони? Як це можливо? Вони були кам'яними сторожами Ельдорії віками!

- Так, це правда. Вчора, коли я подорожував вздовж Кам'яних гір, де вони зазвичай спали, я виявив їх зникнення. Дракони просто зникли, наче розчинилися в повітрі. Це знак лиха, маг Ельдрик.

- Світ почне розпадатися.

Ейрон немов по-новому побачив свою нічну візію і зрозумів, що він повинен взяти активну участь в розв'язанні цієї проблеми. Він повинен врятувати Ельдорію від руйнування.

- Ми не можемо залишити Ельдорію без захисту, - впевнено сказав він, - Ми повинні розгадати цю загадку та знайти спосіб повернути драконів.

Мандрівник нахмурився. А потім повідомив:

- Все, що стосується драконів, багато вивчалося та записувалося в давніх манускриптах. І "Книга Драконів" - це один із таких манускриптів, в якому зібрані таємниці. Магічні ритуали та знання, пов'язані з драконами. Ця книга може бути ключем до їх повернення та до відновлення гармонії у світі.

- Ця книга єдиний примірник, - повідомив осведомлений Ельдрик, - І ніхто не знає, де вона.

Мандрівник покивав головою.

- Є дві людини в усій Ельдорії, які знають про манускрипт. Це Елеонора із Бамберра. І... Дзьодзьо. Він... не зовсім людина. Це мракобіс із Чорного Лісу. Еля відома своїми знаннями про давні артефакти, безсумнівно, вона... не відмовить у допомозі, але... До мого сожаління, Дзьодзьо набагато сильніший і володіє безліччю знань. Однак його цілі не завжди ясні та благородні. Він може запропонувати вам допомогу, але це буде небезпечний союз. Рішення належить вам.

Рішення належить вам.