Блог
Всі
Коли психологія зустрічається з демонологією: Знайомтеся, герої «Екзорцистів поза законом»
Цікаве
Чи замислювалися ви коли-небудь, що станеться, якщо об'єднати сучасну психологію та давні окультні знання? Або якщо звести разом інтуїтивного психолога та прагматичного колишнього військового?
Саме на цьому контрасті побудована історія книги «Екзорцисти поза законом. Право на Силу».
Сьогодні відкриваємо завісу і знайомимося з двома головними героями, чиї долі переплітаються в боротьбі зі злом. Їхні характери та навички — це, мабуть, найнезвичайніший тандем, який ви зустрічали.
Мирослава Зозуля: психолог із винятковою емпатією
У свої 33 роки Мирослава вже є блискучим клінічним психологом. Її сила — це не лише знання наукових теорій, а й неймовірна емпатія, яка дозволяє відчувати душевний біль людей, немов свій власний.
Завдяки цій особливості вона може бачити справжні причини душевних страждань і допомагати долати внутрішніх «демонів» — не за допомогою ритуалів, а через глибоку психологічну роботу. Її емпатія — це той «дар», що дає змогу бачити те, що приховано від інших.
Проте, як і в будь-якої людини, у Мирослави є слабкості: вона іноді буває занадто ідеалістичною та емоційно вразливою.
Захар Ткач: екзорцист із військовим минулим
На 10 років старший, 43-річний Захар Ткач — повна протилежність. Колишній майор ГУР поєднує в собі дисципліну та аналітичний розум військового з таємними знаннями екзорциста та демонолога.
Захар звик покладатися на фізичну силу, стратегію та холодний розрахунок. Його життя — це постійна боротьба, яка залишила глибокі шрами як на обличчі, так і в душі. Захар емоційно замкнутий і бореться з власними внутрішніми проблемами, що робить його вразливим, попри зовнішню міцність.
Саме їхній контраст є рушійною силою історії. Мирослава шукає причини, Захар — знищує наслідки. Вона підходить до проблеми зсередини, він — ззовні.
Їхні різні, але однаково цінні вміння не тільки доповнюють одне одного, але й допомагають зцілити власні рани. Мирослава вчить Захара емпатії, а він дарує їй силу та рішучість.
Ця книга — це не просто детектив чи містичний трилер. Це глибока історія про боротьбу між світлом і темрявою, що відбувається не лише у світі, а й у душах наших героїв.
Готові зануритися у світ, де наука та магія переплітаються, а найбільші демони ховаються не зовні, а всередині нас?
https://www.surgebook.com/lyudmila_panchuk/book/ekzortsisti-poza-zakonom-pravo-na-silu
1
69
Захар Ткач: Від майора ГУР до мисливця на демонів.
Цікаве
Він не схожий на типових героїв. Його обличчя виснажене, а очі – сірі й глибоко посаджені, що видають сліди недосипання та хронічної втоми. Це Захар Ткач, один із головних персонажів книги «Екзорцисти поза законом. Право на силу», 43-річний чоловік із непростим минулим, який присвятив своє життя боротьбі зі злом, що ховається в тіні.
Колись Захар був майором Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України. Він служив в елітному розвідувальному підрозділі, де здобув навички тактичної підготовки, володіння різними видами вогнепальної зброї та рукопашного бою. Його рухи точні та економні, а міцна статура свідчить про збережену військову поставу.
Після служби в ГУР його життя змінилося, і він став екзорцистом та демонологом. Захар має досконале володіння ритуалами екзорцизму та глибокі знання демонології й окультизму. Його підхід до боротьби з демонами прагматичний і раціональний, що поєднує містичні ритуали з військовим досвідом та аналітичним мисленням.
Захар — людина стримана, мовчазна та аскетична. Він спостережливий, аналітичний та рішучий. Незважаючи на зовнішню похмурість, він має гострий розум та внутрішнє прагнення до справедливості. Проте за цинізмом ховається людина, поранена минулим, яка шукає спокути за свої гріхи. Замкнутість, відлюдкуватість і недовіра до людей стали його супутниками.
Мотивація Захара до екзорцизму прихована, адже боротьба з демонами для нього — це спосіб сублімувати внутрішній біль та агресію. Він живе в Кам'янці-Подільському, місті, яке він знає досконало, але яке також пов'язане з його минулим. Життя Захара — це постійна війна з темрявою, а його історія — це захоплива розповідь про те, як людина, що звикла боротися із зовнішнім ворогом, змушена протистояти внутрішнім демонам.
https://www.surgebook.com/lyudmila_panchuk/book/ekzortsisti-poza-zakonom-pravo-na-silu
Соломія — героїня книги 'Вербова брама: Посередниця між світами': між обов’язком і власним щастям.
Відгуки та рецензії
Уявіть героїню, яка одночасно стоїть на межі двох світів — людського і магічного. Вона не просто дівчина, а берегиня, остання в своєму роду, чия місія — захищати баланс і зберігати таємниці свого села. Це Соломія — центральний персонаж книги "Вербова брама: Посередниця між світами".
Хто така Соломія?
Соломія — сильна, смілива, але водночас глибоко вразлива героїня. Вона виросла в родині берегинь, які передавали свої знання й обов’язки із покоління в покоління. Її матір пожертвувала життям, захищаючи село, і цей тягар залишив глибокий слід у серці дівчини.
Життя Соломії — це нескінченна боротьба. З духами, які порушують рівновагу, із власними страхами та самотністю. Вона розуміє, що її обов’язок завжди стоятиме на першому місці, навіть якщо це означає відмовитися від звичайного життя, кохання чи мрій.
Чим захоплює Соломія? Її людяністю. Вона не ідеальна: часом помиляється, вагається, відчуває біль і втому. Але вона ніколи не здається. Її внутрішній конфлікт — це боротьба між бажанням жити для себе і обов’язком перед селом.
Одним із ключових моментів у її історії є страх створити сім’ю. Соломія не хоче, щоб її діти лишилися сиротами, як це сталося з нею. Вона не хоче передати їм свій тягар. Але водночас її серце прагне любові та зв’язку з іншими людьми.
Соломія живе в селі, яке є вузлом між людським і магічним світом. Вербова Брама — це межа, де зустрічаються два світи, і саме вона зобов’язана охороняти її.
Полудниця, болотяник Ратибор, русалки, туман, що шепоче, — це лише частина того, з чим вона стикається щодня. Але найбільша загроза — Волосожар, древня істота, яка живиться людським страхом. Його пробудження стає випробуванням не лише для села, а й для самої Соломії.
Це героїня, яка змушує нас задуматися про наші власні страхи, відповідальність і бажання. Вона нагадує, що сила не означає відсутність страху. Сила — це вміння діяти, попри страх.
Соломія — не тільки берегиня села, але й символ того, що навіть у світі магії й небезпеки людські почуття залишаються найсильнішою зброєю.
Чи впорається вона з викликами? Чи дозволить собі кохання й довіру? І чи зможе знайти баланс між своїми обов’язками та власним щастям? Це лише частина питань, які чекають на вас у "Вербовій Брамі: Посередниці між світами".
3
596
Книги
Всі
Вірші
Всі
Між нами...
Між нами щось було — та ми мовчали,
Мов тіні, що тануть в півсвітлі днів.
Ми, наче доля, разом щось втрачали,
Але вуста мовчали — не розбивали слів.
У твоїх очах — тремтить надія,
А між рядків ховається зміст.
У кожній паузі — сповнена мрія,
Та ніхто не ступав на той міст.
Чи то був страх, що зупинив вітрила,
Чи доля грала в сяйві гірких сліз?
Між нами щось було — надія зникла,
І в спільній тиші втрачений весь світ.
Нехай цей час спалить все до коріння,
Та слід в душі залишиться, мов тінь.
Між нами щось було — німе кохання,
Що криком кликало нас у далечінь.
3
2
175
Відьма
Відьма в осінь ступає м’яко,
Тіні тануть, мов стерті сліди.
Вечір шепче таємно й лячно,
А вітри огортають світи.
Листя осені в танці кружляє,
Небо криє нічний оксамит.
Міць землі в її кроці грає,
І в мовчанні застигла мить.
Іскри в серці палають тихо,
Знає відьма старий заповіт.
Осінь каже з добром лихом ―
Про життя і вічний політ.
Місяць сріблом торкає руки,
І в очах сяє іскра чар.
Відьма знає: любов — відлунки,
Що знімають з душі тягар.
Осінь — символ кінця й початку,
В ній прощання й тепло долонь.
Він для неї — небесна згадка,
Що у мріях немов вогонь.
Сила вічна в серці палає,
Єдність душ і гармонія тіл.
Відьма в тиші ім’я згадає,
Саме так, щоб він зрозумів.
Осінь в танці з дощами кружляє,
В мить одну все зміниться знов.
Відьма знає: їх вальс не згасає,
Обійнявшись, станцюють любов.
2
0
184
Я та, що є
Я та, що є...
Серед тисячоліть блукаю.
Між стінами зірок йдучи,
У темряви полон ступаю….
Я та, що є...
Так, змінююсь із плином літ,
А біль у серці не вщухає
І зранена душа, як світ.
Я та, що є…
Торую шлях, сльозами змитий,
І серцем відчуваючи провину,
Крізь сни ясні і вічність плину…
Я та, що є...
Снігам наперекір і злим вітрам,
Словам, поглинутим дощами,
Й примарам, що постали поміж нами.
Я йду...
Іду до тебе.
3
0
238