З чистого аркуша
Річка змінює русло
Човен на хвилях
Картковий будинок
Зупинився погрітись біля вогнища
Бетон і мозолі
Нове Кричуще ("Я")
Твердість руки
Суцвіття ейфорії
Ти, Я і Місто
Імунітет
Все проекція
Два роки тому я писав
Підсказки у вигляді чисел
Дорога крізь бур'яни
Ігри в психологію
6 місяців літа
Спраглий до життя
Завтра буде!
Стежка
Свій (чужий) хрест
Неонова паличка
Варвар Європи
22 холодні зими
Занепалий ангел на ім'я Азъ
Запахи розталої весни
Заснули думи серце спить
Прокинься, Зоре
Морально застряглий
Врятована гусінь
Несвоєчасні роздуми
Голос ведучий
Липень зустрічає зливами
В казематі розуму
Липень зустрічає зливами
липень зустрічає зливами після спеки, літньою прохолодою;

Особистий запис 05. 07. 2026
Суцвіття ейфорії проросли міцно впустишви коріння. Але вони висохли, загинули, відцвіли й відбуянили рясним цвітом і навіть сльози більше не зрошовували їх та не живили. Вони засохли, зпріли та перетворились на отруйну пилюку, що ніби насінням колючого терену щільно посіялись у моїй душі. Пилюкою, запахами зів'ялої, мертвої лаванди розпорошились та кришталевим інієм застигли на вустах. Мертві лаванди згаслої ейфорії, що я знову вже вкотре клав на могилу колишнього себе;

Особистий запис 15. 07. 2026
Як це сміятися в душі коли сняться кошмари чорного кольору?
Не має бути ні начальника ні керманича наді мною, бо шкідливо це і смертоносно для моєї волі в житті. Не може бути ніякої чорної влади вищої за мене. Я вже зріс та змужнів як дерево, що пустило своє  зелене гілля, розплітаючись в просторі, вітаючи сонце й хмари. Та цього ще не достатньо, щоби воля моя не корилась чужій шкідливій волі;

Особистий запис 23. 07. 2026
Мені завжди світило зелене світло. Я бачив у цьому знаки та символіку. Як і багато іншому. Я надаю сенс всьому і шукаю його там де не повинно бути. Наділяю своє життя метафорами, що розкривают полет думки. Що робить життя таким: сповненим змісту. Вже три роки минуло як я скуштував заборонений плід і посадив у собі суцвіття ейфорії. Тепер і вони, зі мною, прилипли наче липкий пил до мене назавжди

Особистий запис 02. 08. 2026
Чергове літо добігає кінця. Прийде пора знову укутуватися у свій кокон для сплячки, щоб весною розтанути з льодом і знову дихати свіжістю білого цвіту каштанів та верби. Мій розум для мене слугує кліткою - дар та прокляття. Я маю великий розум і розумію хто як грає і які карти приховує, але не маю сили рівній богам Олімпу та навіть я не маю сили Прометея, щоб подарувати людям вогонь;
© Йоганн Верес,
книга «Особисті записи 2».
В казематі розуму
Коментарі