То був такий вечір, коли вже і наче куртки не треба було, накинув на себе яку будь-яку олімпійку та й пішов, але коли темніло то без куртки була справжня холодрига. 

Але саме така вона весна, особливо рання. Ще тиждень тому падав сніг, а зараз він йде в олімпійці з зеленою футболкою під низом. В спортивних штанах і потертих білих кросівках адідас. Він - це твій друг. Ти сам якщо чесно не знаєш як його точно звати, бо усі кличуть скорочено: Лесик. Він коротко стрижений, з очима азіата, а коли усміхається то виглядає як Кім чин Ін. Тому він не усміхається. Але хіба коли йдеш на зустріч другу, можливо стримувати усмішку? Тому ви обоє вже давите либу» 

Ви домовились зустрітись без самокатів, Лесик на рік від тебе старший, готується до екзаменів:

 Шо ти? - питає він і ви тиснуте одне одному руку.

 Нормально, а ти? - з ввічливості відповідаєш ти

 Куди йдемо? Ти кажи, ти в тому районі ліпше розбираєшся. 

Лесик живе в іншому районі, в плані навіть не інша вулиця, а інший район. Залізничний. Там ви ніколи не гуляли, завжди біля церкви в яку обоє ходити:

Та я знаю? Ходи в «сімку» зайдемо - не знаючи, що відповісти, кажеш ти. 

Ви рушаєте в «сімку», скляні двері розкриваються перед тобою, ти впускаєш Лесика. Він бере колу і хот-дог(він спеціально взяв її, бо знає як ти її не любиш і знає, що не будеш просити пити):

Щось будеш? - питає він у тебе 

Ні, я нічого не хочу 

То чого казав сюди йти? - здивовано він тебе запитує

Думав, ти щось хочеш

Правильно думав, після української мови - голодний як вовк.

У відображенні вікна дивишся на себе, в окулярах і гніздом на голові. Ти у зимовій куртці, хоч і вже весна. Лесик забирає хот-дог і ви йдете просто кудись. Говорите за різне, коли мова заходить за щось серйозне то багато мовчите, бо розумієте одне з пів слова. За це ти його і любиш. Коли мова заходить про дівчат, то говорите багато, хоч і так розумієте з пів слова. За це ти його любиш

Розумієш, вона не любить цілуватись - (які б дурні ці розмови не були й смішні вони існують) - і я мучаюсь, це справжня кара для мене, я чищу зуб, навіть відео в ютубі дивився, але ніяк, каже що їй це не подобається та й усе. 

Лесик почав сміятись на “чищу зуби”, але різко міняється і каже:

Зазвичай так дівчата люблять... - його брови починають грайливо рухатись, ви обоє розумієте про що він 

Ти дивишся на нього загубленими очима, не розумієш він жартує, чи серйозно, якщо серйозно, то чому і хто йому це таке сказав. Але тут він сміється. Навколо вас темнота, все освітлює лише ліхтар над вами, ви вже довго блукаєте вуличками між панельними будинками. 

Я буду їхати в Польщу - Лесик каже це прямолінійно, він не ходить навколо теми, не додає слова “може” “напевно” скоріш за все”. Він просто каже правду. За це ти його і любиш. Ти впевнений, він через це розійшовся зі своєю дівчиною. 

Ясно - сухо відповідаєш ти - Коли?

В серпні десь, але ще маю… - він говорить про екзамени, з мови, про документи про бали прохідні, місто в якому вчитиметься, але ти все це не слухаєш. Під весняними зорями у зимовій куртці, сидячи на лавці у світлі з вікон будинку, ти перебиваєш його.

Я не хочу, щоб ти їхав. 

Я теж - Лесик допиває колу. 

Вже додому час - кажеш ти й підіймаєшся з лавки.

Ага - Лесик теж стає