Jozef_Banitski

2021-02-15 10:49:09

Дежавю

Думки вголос

Дежавю Колись тебе я бачив.. Можливо, тою весною, чи вранішнім літом. У сутінках, блукаючи, коли займались іскри мовчазного сонця. Колись. Можливо, то було. А може й - ні. Але не відпускає, направду, відчуття відображення моєї душі у великому чистому дзеркалі. Було, що іноді, зриваючи квіти, через усю красу і пахощі пробивалися зойки, крихтами, совісті.. Чи чистісінького сумління. "не рви, бо боляче.. Не.. Рви.. Не..". Чи може то була ти? Проходив крізь туман горою, спинявся у сторожках пастухів.. Питав,"чи нема чистої води?".. Отримував кужіль, випивав.. І міцно, крізь звід у щелепах утамовував невгамовного божка Спраги.. І у той момент, коли холод металевої посудини обпікає гарячу від утоми шкіру.. Відчував я.. Відчував.. Постій, не лети думко. Залишся. Відчував... Чи то не ти була часом? Чи то.. Чи Завіса