Химера Зеленоока
2018-06-08 20:39:47
Сповідь кавових розводів
Думки вголос
Нервово підсунула ближче горнятко з кавою. Чуттєві губи згорнулись в тонку риску.
- Маячня.
Такими заслонами щоразу доводилось зустрічати ініціативи подруг, які вважали себе чи не професійними свахами. Критикували її смаки і торочили про те, що за своє щастя треба боротись. А вдома заїдали батьки, які торочили, що треба лише дочекатись, іноді змінюючи пластинку і просуваючи теорію про те, що чоловіка собі треба виховати. Нісенітна нісенітниця - єдине словосполучення, яке спадало їй на думку.
Ніхто навіть не обтяжував себе порівняннями із вкрай скромною Едіт Піаф - її захоплення змінювались менш часто, та і зазвичай не знали про почуття чи не відповідали взаємністю. Але вона вперто шукала любов, видивляючись її у скельцях чужих очей.
Надто палко спримала проблиск чуття у тендітному серці - воно оповивало лозою думки і п'янило, як п'янить молоде вино теплого літнього вечора. Завжди з присмаком східних прянощів і гірчинкою кави. Не інакше.
Це можна було б списати на інфантильність. На те, що вона, хоч і була оточена людьми, була наскрізь-приречено самотня. На те, що творчі люди завше перебувають у стані легкої закоханості. На те, що дівчата, не маючи батька, не мають прикладу героя і в доросле життя приходять без орієнтиру супутника. Її єство можна було б виправдовувати як завгодно довго, але вона наполегливо намагалась відхреститись від нічних сеансів емоційного мазохізму. Їй стане того, що заподіють інші.
- Що читаєш?
- Мирослав Дочинець. "Хліб і шоколад."
- І як?
- Атмосферно.
- Цікаве визначення.
- А як інакше...
Вона дозволить собі трошки більше, ніж завжди. Сьогодні вона дивитиметься йому в очі. А там, дивись, може й на каву виманить. Він не п'є каву. Майже.
Тому шанс все-таки є.