Химера Зеленоока
@Khimera_Zelenooka
Давай, спробуй погладити химеру по хвості...
Блог Все
Зміни
Новости
5
5
67
Знаєш...
Личное, Мысли вслух
10
79
Не дочекаєшся!
Разное, Юмор, Интересное
11
9
94
Книги Все
Стихи Все
Асимільована муза
Це дівча щоранку ламало собі крила, дивлячись в дзеркало. Малювало на шкірі гримаси, аби схожою стати на інших. А вони, ніби в знак протесту, зростались в мороз і спеку, Не пускаючи в чітко відмірену їй суспільством нішу. Може бути, що вона просто затуляла тій юрбі сонце. Або помахи крил по квартирах пускали протяги. І нажаханий натовп, смішні ватяні правдоборці Узялися виштовхувати її зі свого потяга. І скривавленими долонями вона билась у їхні двері, І благала прости, обіцяючи крил зовсім позбутись, Добровільно хотіла бути стравою на їх вечерях, Аби тільки їй можна було на них схожою бути. Те, чого вона прагла, було справжнісіньким збоченням, Та вони їй допомогли, як нові і надійні друзі... Так Людина убила в утробі своє Відродження, Коли шльондрою стала остання у світі Муза...
17
5
3605
Тобі
З любов'ю тобі, моє сонце... Тканиною білих фіранок, Забувши про межі пропорцій, Вершково-какаовий ранок Малює хмаринами вірші На неба безкраїй гладіні. А пари закохані пишуть Листи з поцілунків проміння. Вони долітають, доходять Щасливим своїм адресатам. Вони перескакують сходи, Рвучися нагору пасатом Щоб якнайскоріш відповісти, Щоб не застигали в чеканні, Зірвавши терпіння намисто, Ті, в кого в легенях кохання... Назавжди тобі моє сонце... Листи, і засушені квіти У чаї. Всі ночі у році, І зорі, безсонням відкриті. Всі посмішки, сльози, чорнила На білому полі паперу... Всі струни думок, усі сили Я дивом в конверт помістила. Слова з кардамоном і перцем, Душі привідкрите віконце. Назавжди тобі, моє серце, Назавжди тобі, моє сонце...
12
4
223
. . .
Холодні квітневі колії. Суворий настінний годинник. Байдужі скляні метрополії і люди із вогкої глини. І небо дешеве і марлеве, де хмари розмочені ватяні, Тяжіє притихлими барвами над міста залізними ґратами. Папір, помережаний цифрами і стіл ледь помітно подряпаний. Вночі - міцна кава літрами, вдень - одяг, сумом заляпаний. І сон - наче та профілактика, у смужечку, телевізійна. Тривожні поснулі галактики, розбуджені сумнівів зміями. Слова ненароком і поспіхом. Душа, з нелюбові одружена З холодним тверезим розумом. Мости між бажанням і сушею. Серйозні дорослі обов'язки, наївні дитячі щоденники. Коротка сентеція боязко: життя - це всього лиш іменники.
10
2
209