Видалити публікацію?
Химера Зеленоока
2018-09-05 13:10:14
Кишеньковий дракон
Різне, Думки вголос
Якру не пощастило. Тобто взагалі. Останній зі свого виду, він міг би виходити на променади офіціантськими тацями, бо крихітними кігтистими лапками міг обхопити лише монету номіналом у два євро. Власне, це і був його єдиний скарб, який він був приречений охороняти все життя, а отже вештатись з ним по усіх-усюдах. Він відверто заздрив тим драконам, які могли спокійно собі лежати в заплутаних підземних галереях, що заледь не тріскаються від золота, і обростати жирком, виповзаючи раз на місяць на полювання. А найвищі взагалі - перевтілились у людей і тусуються собі між тих примітивних, помістивши свої скарби під непогані процент у який-небудь швейцарський банк і завжди маючи вдосталь харчу. А в нього, навіть для його розміру, за драконськими мірками уже дитрофія - он, як ребра вимирають. Атас! Зате він міг дихати вогнем. Що в контексті розмірів втішало слабо, бо підсліпкуваті примітивні іноді вважали його запальничкою, не кажучи вже про ті випадки, коли його плутали із сувенірами. А про всі випадки, коли перехожі не гребували спробами віджати його скарби і не згадаєш. За це він давав їм доброї(посильної) прочуханки і задоволений собою летів під вагою монет вниз, під аккомпонемент смачої лайки. Зате, після сотні із зайвим падінь він навчився добре літати .Добре,але не ідеально... Цього разу він якимось дивом влетів до будинку, хоча цілився на гілку дерева, що росло якраз проти цього злощасного відчиненого вікна. Мдя... Не розрахувавши відстані, він заледь не беркицькнувся між двох, певно, доісторичних шибок, що загрожувало б йому проведенням решти життя між дохлих мух і комарів. Але в останню мить, його підхопили чиїсь руки. - Усе, я влип... - приречено резюмував Якр, часто кліпаючи. - Усе, мені гайки. - в тон йому відповіла дівчина. - Тепер мене точно заберуть. - Хто? - природна цікавість взяла гору над страхом і Якр трохи випнув шию вперед. - Хтось. Так чи сяк, це не дуже добре. Докотились - мені вже дракони маряться. - Чого це маряться? - дракончик обурено випустив із ніздрів дим. - Ось він я, справжній! - Та ну... А чого це ти тоді витаєш? Хіба ти не маєш сидіти десь в печері і стерегти скарб? - недовірливо поцікавилась дівчина. - Ой, ти так кажеш, ніби кожному дракону з народження видається жилплоща і капітал! - То ти, виходить, не маєш домівки. - Виходить так. Якр ніколи не замислювався над цим питанням. А зараз, коли ця людина ось так просто сказала очевидне, йому чомусь стало сумно. Невже він так і буде тинятись світом, допоки не зотліє через мільярди років? - Здається, я знаю, де можна тебе облаштувати. Вона всадовила його на робочий стіл і почала порпатись у своїй сумці. Зрештою, діставши звідти пенал, вона трошки відсунула блискавку і розгорнула його краї. - Прошу! Всередині було темно, але затишно. Тому Якр майже одразу звик до нового помешкання. Поепрвах йому було трошки незручно, коли Ірма(а саме так звали дівчинку), носила його у своїй сумці, але згодом він пристосувався. Та й годувала вона його нічогенько. А коли ввечері вона пила чай з печивом і читала книгу, то вона не перегортала сторінку, доки і він не прочитає. Пізніше, коли вони лягали спати і він скручувавсч калачиком коло її подушки, він знову і знову ловив себе на думці, що він на своєму місці.
6
6
64
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Химера Зеленоока
@Анна Кроу Правду кажучи, ідея не моя - це один з мережевих письменницьких челленджів😓
Відповісти
2018-09-05 14:43:36
Подобається
Анна Кроу
@Химера Зеленоока Допрацюй, щось перероби, щось дороби і зроби по своєму-неповторною.
Відповісти
2018-09-05 16:44:59
1
Химера Зеленоока
@Анна Кроу Все можливо😊😏
Відповісти
2018-09-05 17:16:00
1