Видалити публікацію?
Химера Зеленоока
2018-05-18 09:58:25
Політ фенікса
Різне, Думки вголос
- Мааам! Маааам! Диви. - малий хлопець з ентузіазмом тицьнув тонким, заледь не прозорим пальчиком в заляпане хмарками небо. - Що, сонце? - жінка середніх років, з першою сивиною у блискучому каштановому волоссі, лагідно торкнулась злегка зсутулених плечей, на яких лахмотиною висіла фірмова футболка із зображенням Залізної Людини. - Там фенікс! - великі блакитні очі, в обрамленні пухнастих вій, що зараз займали заледь не все обличчя, прискіпливо вдивлялись у блакить. - Він мене вилікує! На очі жінки навернулись сльози. Непрохана крапелька вологи скотилась до вже давно не фарбованих вуст, залишивши за собою пекучу солону доріжку. - Не вигадуй... - горло їй зсудомив ратовий напад сліз, і вона рвучко опустилась навпочіпки. Хлопчик поклав легку долоньку на її схилену голову. - Не плач. От побачиш, фенікс прилетить і тоді мені ніяка отрута василіска страшна не буде. - у потроху вгасаючому голосі бриніло залізне завзяття. Жінка підвела голову. Ні, вона просто не мала права руйнувати його єдину надію. Але як пояснити, що метастази - набагато страшніше отрути? - Конраде Альбертовичу, до вас відвідувач. Сивочолий чоловік у фіолетовому костюмі з модною зачіскою всміхнувся молодій руденькій секретарці. - Зараз. Нахилившись, він підкрутив біометричного протеза, аби той не хитався при ходьбі. Гарна штука, тільки аж надто вибаглива, як для речі, котра має служити людині. - Можна? Бліда пані зазирнула до кабінету. Сірі очі здавались майже прозорими від сліз. - Так. - він кивнув, вказавши на диван навпроти. - Але перше, я б хотів поговорити з моєю гостею. Ви дозволите? До кімнати моментально просоталось вертляве дівча з довгими русявими кісками. Веснянкувате обличчя осяяла посмішка. - Добрий день. Марк казав, що ви зробите так, щоб мама більше не плакала. Ви ж зробите? Вона довірливо подивилась на нього знизу вгору. - Постараюсь. - він присів навпроти неї і підбадьорливо підморгнув. - Скажи, а ти хотіла б побачити фенікса? Дівча широко відкрило свій злегка беззубий ротик від подиву і часто-часто закивало. Чоловік узяв її за руку, і вивівши з кабінету повів по світлому коридору, жестом попросивши її маму зачекати. Зрештою, вони вийшли на невеличку галявинку перед чотирьохповерховою будівлею. Навколо невеличкого джерельця літало безліч різнокольорових пташечок. Чоловік знову сів навпочіпки коло дівчинки і лагідно мовив: - Ось вони, фенікси. Обери будь-якого, і він буде тебе лікувати. А потім тебе огляне лікар і трошки йому допоможе, згода? - Угу. - кивнуло дівчатко, і стало зацікавлено роздивлятись довкруж. Чоловік підвівся і взяв одну з тростин, які у спеціальних підставках залишала його помічниця, пам'ятаючи про його забудькуватість. Зрештою, творячи дива для інших, має ж він право на маленьке диво для себе?!
7
2
41
Коментарі
Химера Зеленоока
Та ж справа не в пташці, а в безмежності сили людської думки😊
Відповісти
2018-05-18 11:03:45
1
Химера Зеленоока
Ню, як знайдеш десь, маякнеш - може я також одну до себе запрошу😁
Відповісти
2018-05-18 11:06:23
1