Химера Зеленоока
2018-06-11 06:13:41
Не ідеальна
Думки вголос
В ній не сумнівались.
Ніколи.
За жодних обставин.
Лише жартома іноді рахували її промахи, вишукували помилки, а вона лише винувато посміхалася, мовляв, ніхто не ідеальний.
А от вона в їх очах чомусь мусила бути.
Вона повірила в те, що добро всесильне. А хто б не повірив, якби йому це вливали з материнським молоком. Вона несла цю віру, як стяг, гордо піднятим.
Тому попервах він не страждав, коли вона до крові збивала коліна.
Не ідеальна.
Ні! Ні, вона мусить бути! Розум і чесноти - все, чим вона багата, вони не відберуть і цього!
Наївна...
З упертості підкорювала нікому не потрібні Олімпи, доводячи комусь, що чогось варта. От тільки кому і чого?
Мужньо тягла на плечах свій маленький Світ у пошуках того раю, про який пишуть у книжках. Мріяла подарувати щасливий кінець якомусь Чудовиську. І ледь не обімліла, коли одного дня побачила Чудовисько в дзеркалі.
Ні, все було так само, як завжди, але очі...
Стомлені, зневірені, прибиті пилом. Ніби в старшої жінки. Не в дівчини.
Прикрилась іронією, щоб ніхто не бачив її краху. Насмішки, зверхність, необдумані слова - як все це огидно. Та вона не зчулась як звикла до їх смаку на своїх вустах. Випускала переважно в свій бік. І ніхто не знав, в чому криється загадка такої самоіронії.
"Вона ж може все!"
Так, може. Ви привчили її до цієї думки і вона свого не відпустить. От тільки ту маленьку деталь всередині вже не полагодити.
Зламана, але не схилена.
Не ідеальна.